Пейзажі Нормандії…

Зібравшись в подорож по Нормандії, я купив путівник Томаса Кука.
Прочитати його я так і не встиг, але одна фраза зі сторінки, відкритої навмання, мені запам’яталася: “Подорожувати по Нормандії потрібно на велосипеді …”, і це дійсно так.

Занадто часто виникає спокуса зупинитися, поставити штатив – і знімати.

На жаль, у нас такої можливості не було.
Наша команда сідала в автобус рано вранці, і весь день проходив на колесах. Так що знімати країну виходило хіба що з вікна нашого автобуса, та й то на швидкості 100 км на годину.

Справа в тому, що машини у Франції не їздять, а за нашими мірками просто літають. Цьому сприяють хороші дороги і відсутність пробок на перехрестях.

Найцікавіше, що асфальт на дорогах навряд чи можна назвати новим. Він місцями потріскався, і тріщини чимось залиті, але він стоїть, а не сповзає після кожної зими, як у нас.

Перехрестя взагалі заслуговують окремого “Вау!”, оскільки більшість з них зроблено у вигляді кільцевих розв’язок. Це дозволяє обійтися без світлофорів і пробок. При цьому самі дороги досить вузькі, але, як я і сказав, пробок на них немає.

Нормандія – сільськогосподарський регіон.
Тут багато невеликих ферм, а на полях, поблизу дороги, часто можна побачити різноманітну живність.

Ми виїжджали вранці, коли сонце тільки зійшло, а над полями котилися залишки нічного туману.

На одній з кільцевих розв’язок встановлена бочка з-під кальвадосу 🙂

Живуть тут в невеликих (порівняно) будиночках. Мене часом дивували їх мініатюрні розміри. 🙂

Можливо, це викликано дорогим опаленням. У такому ось будиночку можна і просто “надихати”.  🙂

Біля кожного будиночка є поле або галявина.
На них, до речі, до цих пір місцями стоїть вода. В результаті трава на таких полях дуже зелена і соковита.

Не варто думати, що Франція – це суцільно чистота і культура.
Іноді повз дороги трапляються і развалюшки з дахом, що просів або із зруйнованими стінами.

Технологічні будівлі, побудовані в наш час, всі як один – прямокутні сараї.

Решта – маленькі, чистенькі будиночки.

Будинки такого розміру – швидше виняток, ніж правило.

А це вже невелике містечко.

Архітектура в Нормандії симпатична, але вся в общем-то однотипна. Будівлі або цегляно-кам’яні, як на попередньому фото, або ось такі смугасті – в “нормандському стилі”.

Якийсь “капітолій” на горизонті. 🙂

“МакДональдс” – прям, як у нас 🙂

Переважна більшість доріг ось такі.

Будівля, типова для сучасних магазинів, кафе або будь-яких адміністративних будівель.

На жаль, це все, що вдалося зняти з вікна автобуса.
Подорожувати по Нормандії варто не поспішаючи, а не так, як ми. 🙂

Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.

Мій блог - некомерційний проект.

Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!

Розповіді про Нормандію.
— Абатство Мон-Сен-Мішель – перлина Нормандії.
— Онфлер – старий конкурент Гавра.
— Як роблять кальвадос.
— Пейзажі Нормандії…
— Довіль і Трувіль.
— Пляж Довіля як окреме визначне місце.

Розповіді про Туреччину.
— Готелі Туреччини — якими вони бувають і чим відрізняються.
— "Непляжна" Туреччина – стародавні міста і гробниці.
— Туреччина – незвичайні місця та розваги.
— "Секс на пляжі" в нічному Мармарисі.