Не “пляжна” Туреччина – стародавні міста і гробниці

Якщо чесно, основним відкриттям моєї турецької подорожі стало те, що Туреччина це не тільки готелі і пляжі, але і величезна кількість різних пам’ятників архітектури античного періоду.

І по суті, якщо вас не цікавить “тюленінг” :), то в Туреччині цілком є на що подивитися.

Сьогодні я спробую розповісти про деякі історичні пам’ятки але попереджаю, розповідь вийде зовсім не коротка.

Якщо ви прилетіли відпочивати до Анталії то є сенс витратити день або два і відвідати Давньогрецьке місто Сіде і Амфітеатр в Аспендосі.

Але почати при цьому варто з самої Анталії, де можна спуститься в старе місто і подивитися мечеть і мінарет Ївлі.

Мечеть була побудована у 1230 році і повністю реконструйована в 1373 рік (якщо вірити інтернету). Але на самій мечеті в написі зазначений 1383 рік і тут залишається тільки гадати, чи то помилився писар, то чи помилка в інтернеті, чи може мечеть реконструювали в цілих 10 років, звичайна справа для тих часів.

Мінарет був побудований сельджукским султаном Ала-ад-дін Кей-Кубад I і складається з восьми напівциліндрів, прикрашених цегляно-кахельною мозаїкою.

Власне через ці напівциліндри він і отримав свою назву «Yivli» – «Рифлений».

Вхід до мінарету дуже низенький (як думаєте для чого)…

А поруч з мечеттю зростає оливкове дерево вік якого близько 600 років.

Сама мечеть трохи не стандартної конструкції тому що свого часу її перебудовували з християнського храму.

Усередині мечеті тиша і таємнича напівтемрява. Посеред мечеті знаходиться археологічний розкоп з чимось, що нагадує хребет 🙂 це стародавня система “тепла підлога”!!!

По цих трубах, з лазень розташованих на верху в місті, надходила гаряча вода і обігрівала мечеть в холодну пору року.

Думаю ви всі знаєте що перед тим як заходити до мечеті потрібно зняти взуття. А хто знаєте навіщо біля входу стоять ці тапочки і чому вони дерев’яні?

Вони для тих хто здійснює обмивання перед намазом в фонтані біля мечеті, а дерев’яні тому, що дерево не ковзає по мокрому каменю.

Поряд з мечеттю і мінаретом знаходиться сувенірний магазин.
Насправді колись тут було Медресе, а кожна така кімната була навчальним класом, а тепер тут магазин.

Недалеко від порту і мінарету Ївлі знаходяться ворота Адріана, які були споруджені на честь відвідування Анталії римським імператором Адріаном у 130 році н.е. Будувалися вони в якості тріумфальної арки і виглядають дуже вражаюче, особливо з урахуванням їх віку.

Але якщо є час на невелику подорож можна виїхати з міста (Анталії) і відвідати Давньогрецький місто Сіде (названого на честь німфи Сіде) яке виникло як грецька колонія в VII ст. до н.е.

Біля входу в місто знаходився фонтан Німфеум (заголовна фото цього поста) побудований у ІІ столітті нашої ери на честь імператора Веспасіана і його сина Тита. Із зовнішнього боку фонтан був облицьований мармуром і прикрашений оригінальними фресками.

Ось вам приклади деяких орнаментів трохи ближче.

Практично в усі часи свого існування місто Сіде було центром торгівлі, культури та розваг.

Часи тоді були буремні і місто оточували стіни побудовані з ось таких каменів.

А ось і залишки самої стіни.

Йдемо по древніх вулицях де колись вирувало життя.

Тут були зроблені басейни, в яких текла вода охолоджуючи повітря в місті.

А це ряд магазинчиків.

У деяких місцях збереглася навіть мозаїка, просто потьмяніла тому що ніхто по ній не ходить і не шліфує її поверхню, а без цього вона покривається дрібними тріщинами і тьмяніє.

А з цього пагорба відкривається панорамний вид на агору.

Агора це головна торгова площа, яка служила також місцем збору городян і обміну новинами. Посеред агори розташовується храм Тюхе – Богині Удачі.

Дах храму мав конусоподібну форму, у нього було 12 сторін, на яких були зображені всі 12 знаків зодіаку.

Ворота тут теж в непоганому стані.

Поруч з воротами руїни храму Діоніса.

Якщо повз магазинів і кафе пройти до моря то на його березі можна подивитися на храм Аполлона, точніше то те, що від нього залишилося.

Власне якщо ви не поспішайте то в Сіде можна полазити по всіх цих розвалинах, пообідати на березі, скупиться в місцевих магазинах і повернуться до свого готелю.

А можна прямо звідси поїхати в Аспендос, де зберігся римський театр, фактично в ідеальному стані (на 4+ як мінімум).

Аспендос був одним з найбільших торгових центрів і входив в число 3-х найбільших міст Памфілії. Тут торгували зерном, прикрасами, вином і кіньми, які цінувалися в усьому античному світі.

В такому великому місті і театр був не маленький.
Театр в Аспендосі був побудований у 155 році нашої ери за проектом місцевого архітектора Зенона і був розрахований на 7000 чоловік.

В театрі прекрасно збереглися і підсобні приміщення і галереї.

Добре збереглася і архітектурна декорація сцени.
Верхня частина архітектурної декорації зберегла п’ятдесят вісім отворів для дерев’яних щогл, які утримували тент над сценою який захищав її від спекотного сонця під час денних вистав.

Піднімаюся на самий верх…

До речі, якщо ви думаєте що артисти грали посеред цього пустого простору то помиляєтеся, насправді в центрі театру це оркестрова яма.

А виходили вони з цих отворів і грали на спеціальному дерев’яному помості.

Галерея на самому верху в суперовому стані, хоч зараз організовуй фотосесії 🙂

Раніше декорація сцени була прикрашена красивими фресками, але на сьогодні збереглася лише одна, на самому верху.

Загалом цікаве місце, тут можна провести весь день і знімати без зупину від світанку до заходу сонця.

А якщо ви приїхали відпочивати не в Анталію а в Егейський регіон то можна прогулятися по річці Дальян і подивитися Лікійські гробниці.

Давня Лікія знаходилась на території сучасних турецьких провінцій Анталія та Мугла. Звідси, починаючи з XIV ст. до н.е. пірати здійснювали свої набіги на Єгипет. Народ Лікії вважався дуже войовничим, а Лікійські царі нечувано багатими.

Власне кажучи, в ті часи тільки дуже багатий правитель міг дозволити собі побудувати таку усипальницю. Дуже сильні землетруси в 1857 і 1957 роках зруйнували майже всі історичні пам’ятники в цьому регіоні, але Лікійські гробниці вціліли.

Як бачите, при бажанні до гробниць можна піднятися і оглянути їх поблизу.

Кожна з них не просто вирубана в скелі, а й відокремлена від неї з трьох сторін вузьким проходом. “Вузький” він умовно, в порівнянні з масштабами самої гробниці.

А так в цей прохід спокійно може пройти людина навіть моєї комплекції, 🙂 не кажучи вже про більш худих туристів.

Ось одна з невеликих гробниць зсередини.
Скажімо так, тісно 🙂 особливо не розгуляєшся, але і постояльці тут були сумирні 🙂

А це поховання “економ-варіант”: ні колонади, ні проходу, та й всередині просто нора.

Якщо є час і ви не боїтеся піших прогулянок то є сенс пройтися уздовж берега річки пішки. Руїни, різного ступеня цілісності, розкидані тут на кожному кроці.

Ось наприклад досить добре вцілілий будинок парламенту.

На жаль Туреччина знаходиться в сейсмічно активній зоні і сильні землетруси різних років дуже сильно попрацювали над руйнуванням історичних пам’яток, але навіть не дивлячись на це тут є на що подивитися.

Наприклад біля римського театру в Аспендосі, є ще давньоримський акведук, але ми вже поспішали повернуться в готель в Анталії і не встигли туди заїхати.

І до речі, саме тому на кожну з цих пам’яток (Сіде і Аспендос) найкраще виділяти щонайменше по одному дню на кожен, а не так як ми – в один день вирішили подивитися ВСЕ 🙂

Моя експрес-поїздка по Туреччині булу організована TUI-Ukraine і АНБ України за що їм величезне мерсі.

Якби не вони я б до сих пір думав, що Туреччина це пляжі і “все включено” 🙂

Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.

Мій блог - некомерційний проект.

Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!

Розповіді про Нормандію.
— Абатство Мон-Сен-Мішель – перлина Нормандії.
— Онфлер – старий конкурент Гавра.
— Як роблять кальвадос.
— Пейзажі Нормандії…
— Довіль і Трувіль.
— Пляж Довіля як окреме визначне місце.

Розповіді про Туреччину.
— Готелі Туреччини — якими вони бувають і чим відрізняються.
— "Непляжна" Туреччина – стародавні міста і гробниці.
— Туреччина – незвичайні місця та розваги.
— "Секс на пляжі" в нічному Мармарисі.