Онфлер – старий конкурент Гавра

Останнім містом Нормандії, яке я встиг відвідати перед поверненням в Україну, стал Онфлер.

На жаль, я в ньому був проїздом всього кілька годин. І все, що встиг зробити, – це пройтися по його центру (точніше – навколо порту) і по вуличках навколо нього.

Перші згадки про Онфлер датовані 1027 роком, а в самому місті збереглися будівлі, побудовані в ХIV-ХV століттях.

Онфлер, як і Гавр, дуже вдало розташований в гирлі Сени. У середньовіччі він вельми серйозно конкурував з останнім. Саме з Онфлер відплив зі своєю експедицією Самюель де Шамплен – засновник і губернатор перших французьких поселень в Канаді.

Але в результаті замулювання гавані, яке відбулося за часів Континентальної блокади порту, був закритий, а життя в місті фактично зупинилася.

Зараз в місті живе близько 8 тисяч осіб, але при цьому його щороку відвідує кілька мільйонів туристів.

Ми приїхали сюди вже о 5 годині вечора. Погода була не дуже: раз по зраз зривався дощ.

На вузеньких вуличках, які зберегли середньовічний колорит, людей було небагато.

Раніше навколо порту в цих будинках жили рибалки і матроси. Рибалки вивішували з вікон свої сітки. По-перше, щоб їх просушити. По-друге, щоб їх не зіпсували миші.

Зараз перші поверхи будинків займають різні магазинчики і кафе.

А ще в місті дуже багато арт-галерей, де продається живопис (і інші твори мистецтва). Часом – досить несподівані твори…

Місто заробляє на туризмі і зацікавлений в його розвитку та постійному зростанню кількості відвідувачів.

“Чорний порт” раніше був серцем міста, зараз тут стоять тільки яхти.

Будинки навколо старої гавані побудовані в XV-XVI століттях.
Всередині у них дуже вузькі сходи, тому меблі доводиться піднімати через вікна.

Жити в них дуже дорого, оскільки вони захищені законом і власники не мають права змінювати їх зовнішній вигляд. Наприклад, дерев’яні вікна не можна замінити більш сучасними металопластиковими: будинки повинні залишатися автентичними.

Частина будинків для захисту від солоного морського вітру обшиті чорною плиткою.

А ось як виглядає ця плитка зблизька. Хто може підказати, що це за камінь?

Вулиці порожні, людей практично немає.

Бачите, в якому стані віконце? А поміняти на металопластик не можна.

Тут же в порту стоять залишки середньовічної фортеці, яка колись захищала порт.

Ось так її залишки виглядають здалеку (а також на головній фотографії).

В тій стороні знаходяться Сена і Гавр.
Погана погода в Онфлер завжди приходить з боку Гавра.

У центрі міста – фонтан з пам’ятником рибачкам, які збирають устриць під час відливу.

Оскільки найстрашнішими ворогами рибалок були миші, що псували сітки, найулюбленішими тваринами для жителів міста стали кішки. Їх скульптури прикрашають дахи дуже багатьох будівель міста.

А в назвах ресторанчиків досить часто використовується слово “кіт”. Ось вам ресторан “Кіт-рибалка”.

Тимчасово залишаємо порт, проходячи повз Морського музею.

І пірнаємо в провулочок.

Це в’язниця.

Сюди садили тих, хто порушував королівську монополію на торгівлю сіллю.

Будівля в’язниці була збудована, здається, в XVI столітті.
І по ній добре видно, що собою являє нормандський спосіб будівництва будинків. Місце між дерев’яними брусками забито глиною, в яку додане всяке сміття (солома, тирса тощо). Як виявилося, такі стіни краще витримують солоний вітер, ніж кам’яні.

Ще одна визначна пам’ятка Онфлера – дерев’яна церква св. Катерини, побудована в ХV столітті.

Дах церкви вкритий дерев’яною черепицею з каштана. Її потрібно міняти кожні 100 років.

Церковна дзвіниця стоїть окремо від будівлі.

На ній збереглося різьблене зображення св. Катерини, зроблене під час її будівництва.

Всередині церква нагадує перевернутий корабель, що й не дивно, адже її будували майстри-корабели.

Сповідальня – теж з дерева, як і всі навколо.

На свічках вказана ціна. Можна просто взяти свічку бажаного розміру – і кинути гроші до ящика.

Усередині церкви дуже красиво.
Більшу частину вітражів замінили в XIX столітті, але ці два ангела залишилися з XV-го.

Виходимо з церкви – і крізь вузький прохід йдемо до колишнього цвинтаря св.Катерини.

Зараз на місці кладовища – житлові квартали.

Йдемо далі в дворики.

М’ясна лавка. Теж, здається, XVI століття.

Іноді трапляються ось такі цікаві детальки.
Дуже хотів відкрутити собі на пам’ять. Шкода, часу не було, тримається міцно. 🙂

Перший поверх цієї будівлі був побудований … Ви не повірите – в XIV столітті!

Вид з лицьового боку.

Хе-хе … лава стилізована під корову.

Знову виходимо до порту. Погода стала ще гірше – мрячить дощ.

Ось що буває з каменем, якщо його не захищати від солоного повітря.

Будиночок при цьому – цілком жилий. Як нам сказали, в ньому живе дуже бідний дідусь, який не може його утримувати, тому будинок поступово руйнується.

Поки інші супутники розглядають м’ясну лавку, я повертаюся до цього старого будиночка, навпроти якого стоїть дошка для “самовираження молоді”, – і залишаю напис на пам’ять.

Онфлер мені дуже сподобався.
Залишалося тільки пошкодувати, що через брак часу я не зміг погуляти в ньому довше (і оглянути як слід), а був змушений бродити тільки навколо порту.

Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.

Мій блог - некомерційний проект.

Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!

Розповіді про Нормандію.
— Абатство Мон-Сен-Мішель – перлина Нормандії.
— Онфлер – старий конкурент Гавра.
— Як роблять кальвадос.
— Пейзажі Нормандії…
— Довіль і Трувіль.
— Пляж Довіля як окреме визначне місце.

Розповіді про Туреччину.
— Готелі Туреччини — якими вони бувають і чим відрізняються.
— "Непляжна" Туреччина – стародавні міста і гробниці.
— Туреччина – незвичайні місця та розваги.
— "Секс на пляжі" в нічному Мармарисі.