Довіль і Трувіль

Місто Довіль було побудоване у 1859 році герцогом Шарлем де Морні (за порадою своєї дружини, в дівоцтві княгині Трубецької) спеціально для того, щоб паризька знать мала персональний курорт, де можна було б приймати морські ванни, не дуже страждаючи від сонця, і демонструвати при цьому своє багатство, не побоюючись здатися нетактовним.

Довіль з’явився як пафосне місце, і залишився таким донині!
Населення Довіля становить всього близько 4 000 осіб, але в сезон (влітку) зростає в десятки разів.

Дуже багато заможних французів, купуючи нерухомість в Довілі, або не живуть там взагалі, або приїжджають на 1-2 тижні на рік. Мати нерухомість тут вважається престижним – ось вони і купують, щоб було про що розповісти знайомим…

Зараз дуже модними стали поїздки парижан в Довіль на вихідні (з Парижа – 2 годині на машині). Для них це своєрідний моціон: погуляти по місту, позасмагати – і заодно скупитися, оскільки в Довілі є бутики (близько 3 000) всіх світових брендів, при цьому тут вони працюють навіть у вихідні дні (на відміну від Парижа).

Разом з тим Довіль намагається боротися з ритмом життя курортного міста. Для того щоб залучати відвідувачів цілий рік, тут організовують різні фестивалі (наприклад, фестивалі Азіатських фільмів і Американського кіно), а також симпозіуми (той же G8 в 2011 році).

Тут проходять скачки і гра в поло.
Довіль взагалі дуже тісно пов’язаний з кіньми. Тут сім місяців на рік влаштовують престижні кінні змагання, в тому числі чемпіонати світу з поло. Якщо прийти на пляж на світанку, можна побачити, як на ньому вигулюють коней. Вважається, що морське повітря корисне навіть для них.

Центр міста – це вулиця від залізничного вокзалу до казино. Саме казино з’явилося в 1912 році. Воно було настільки розкішним і пафосним, що відразу притягнуло як магнітом весь французький бомонд, який скупив всі вілли в окрузі.

На цій невеликій площі в центрі міста у вихідні проходить ярмарок.

Багато жителів міста гуляють з собаками.

Зараз квітень, це не сезон – і місто виглядає порожнім.

Свій перший бутік в 1913 році Коко Шанель відкрила саме тут, в Довілі (це саме він на фото). Тут же вона ввела моду на засмагу і морські купання, які до цього вважалися непристойними.

Місцева молодь мало чим відрізняється від нашої. 🙂

Дорога на пляж

Пляжна інфраструктура, напевно, однакова на всіх пляжах світу.

Різні дешеві (по мірках Довіля) “маєчки та тапочки” (ну, і соки/вода за скаженими цінами).

Пляж з його променадом, іменними кабінками і віллами, що стоять на самому березі моря – це взагалі окрема “пам’ятка” Довиля, і про нього я розповім в одному з наступних постів.

Ну, а поки залишаємо прибережну зону – і йдемо в сусідній Трувіль.

Трувіль раніше був простим містечком рибалок.
Саме сюди колись приїхав герцог де Морніи, коли ще навіть не думав про курорт.

Але після того, як в сусідній Довіль потягнулися знать і багатії, Трувіль став містом-супутником – і, по суті, майже зрівнявся зі своїм сусідом по рівню життя. Разом з тим Трувіль – менш пафосний і живіший (людяний, чи що). На відміну від Довіля, тут є движ людей на вулицях і в кафе.

У різні часи про Довіль і Трувіль складалися різні приказки.
Так, в ХІХ столітті казали: “Багатий буржуа живе в Довілі, а коханки – в Трувілі”.
Зараз приказка стала іншою: “Багатий француз везе дружину в Трувіль, а коханку – в Довіль”. 🙂 Явна зміна менталітету!

Самі трувільці кажуть: “Люди приїжджають в Довіль. Йдуть гуляти по місту. Переходять міст – і відкривають для себе Трувіль”.

Це рибний ринок – гордість і визначна пам’ятка Трувіля.

До цього часу близько 10 сімей в Трувілі живуть саме риболовлею, забезпечуючи морепродуктами ресторани міста і продаючи їх тут на ринку.

Кафе і ресторанчики Трувіль – це взагалі окрема тема. 🙂 Можливо, я про них теж як-небудь розповім. 🙂

Все, що лежить на прилавку, було спіймано сьогодні вночі.

У середньовіччі вважалося, що якщо у людини очі різного кольору, то це від диявола. У цього собаки на плакаті – як раз такі очі …

…і це було попередженням, але ми до нього не прислухались.

Тільки ми пройшли повз цього пса, як Ловигіна спробували вбити квітковим горщиком! Добре, хоч не нічним…

“Мадам, за що? “- зважився запитати Саша Біленький. У відповідь прокричали щось невиразне про “русо туристо”. 🙂

Сподіваюся, ви зрозуміли, що це жарт? 🙂
Насправді, звичайно ж, ніхто в Петра горщика не кидав. 🙂
Він просто лежав на тротуарі, впавши зверху ще до нашої появи. Ну, а Ловигін просто розіграв сценку з його падінням. 🙂

Не знаю, що це, але прикольно. 🙂

Для модниць – ось вам ціни на срібло. Ціну на золоті прикраси можете уявити самі. 🙂

А це – повна протилежність. 🙂 Асортимент нашого “Барабашово” за європейськими цінами. 🙂

Вулички в Трувілі – вузенькі і мальовничі.

А люди – такі ж, як і у нас.

Торгують помідорками поряд чистять пилосос … Чим вам не Одеса?

Автоматична пральня – чи то для студентів, то чи для приїжджих.

З ось такими цінами.

Бабусі скрізь однакові.
Ці дві пліткували понад 2 годин. 🙂

Раніше всі магазини були на цій вуличці. Але потім вони перебралися ближче до рибного ринку, а тут все прийшло в запустіння.

Місто дуже симпатичний, з гарненькими будиночками, тільки абсолютно порожній, в не сезон. 🙂

Букіністичний магазин.
До цих пір шкодую, що не було часу там покопатися. Судячи по корінцях, які я помітив мигцем, в ньому можна було знайти цікаві фотоальбоми…

Пара вулиць вздовж узбережжя – це суцільні вілли, які стоять закритими 11 місяців на рік.

Кожна вілла має своє ім’я.

У цих крихітних будиночках раніше жили рибалки, а зараз вони здаються приїжджим для проживання.

Католицький собор, незважаючи на те, що був час для меси, стоїть зачинений. Його відкривають тільки у вихідні дні, оскільки люди туди майже не ходять. Охочих стати священиками теж практично немає. В результаті будівлі руйнуються.

Розвіює міф про патологічну чистоту закордонних міст. Тут смітять так само, як і у нас, і ніхто не поспішає підбирати кожен папірець.

Повертаємося до порту, де застаємо людей в національних рибальських костюмах.

Це жителі міста, які репетирують виставу.
Починаючи з середини квітня, вони будуть регулярно виступати на вулицях міста, розповідаючи за допомогою таких сценок про історію Трувіль.

Мужик просто супер! 🙂

Сподіваюся, мені вдалося створити у вас хоч якесь враження про ці два міста. Я не дуже хороший архітектурний фотограф, так що ногами сильно не бийте! 🙂

Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.

Мій блог - некомерційний проект.

Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!

Розповіді про Нормандію.
— Абатство Мон-Сен-Мішель – перлина Нормандії.
— Онфлер – старий конкурент Гавра.
— Як роблять кальвадос.
— Пейзажі Нормандії…
— Довіль і Трувіль.
— Пляж Довіля як окреме визначне місце.

Розповіді про Туреччину.
— Готелі Туреччини — якими вони бувають і чим відрізняються.
— "Непляжна" Туреччина – стародавні міста і гробниці.
— Туреччина – незвичайні місця та розваги.
— "Секс на пляжі" в нічному Мармарисі.