Просто про складне, цікаво про різне!
Фотографії з джазових і рок концертів, які відбувалися в Харкові.
Зателефонував мені якось у вересні 2014 року мій хороший товариш Максим Максименко і запросив на прем’єру (“послухати виступ і зробити пару фоток”).
Прем’єрою виявився виступ “Симфо-шоу оркестру “Світові хіти”” або, як було написано на афішах, – “СВІТОВІ ХІТИ у виконанні Симфонічного оркестру”. Це взагалі був їх перший виступ на публіці.
Похід на концерт Джамали – це той рідкісний випадок, коли до цього концерту я взагалі не чув жодної з її пісень.
Ну, так ось вийшло. 🙂
Якось пройшла вона повз мене.
Коли я тільки злив цю зйомку з флешки, першим бажанням було видалити її нафіг, 🙂 оскільки фотки здавалися вкрай невдалими. 🙂
Але в цілому вийшла ніби як, непогана добірка. 🙂
Про сам концерт розповідати не буду. Скажу тільки, що шанувальники групи просто пошаліли! Деяких охорона навіть виносила на руках на вулицю повітрям подихати. 🙂
Дуже приємне враження залишилося від спілкування з Олегом Гаркушею: він прекрасна, просто якась ммм … сонячна людина. 🙂
Я йшов на їх концерт, власне, не розуміючи, на що я йду.
У пам’яті відклалося, що “Uriah Heep” – це старючая англійська команда, яка грає хард-рок. Я не пам’ятав ні їхніх пісень, ні того, як вони виглядали 20 років тому. Власне, нічого не пам’ятав.
Якось так склалося, що в свій час я їх практично не слухав.
Чому, не знаю сам.
Досить сказати, що з усього сетліст, зіграного на концерті, мені на слух виявилася знайомою тільки одна композиція – “Lady in Black”.
Останній раз на концерті Ніно я був ще до війни …
Чорт, ніколи не думав, що при моєму житті події знову розділяться в часі на ці жахливі категорії: “до війни”, “під час війни”, “після війни” (а це час рано чи пізно настане)! Читать далее »
Цього разу, розповідаючи про концерт «Пікніка», я буду небагатослівний.
Звук і світло, як завжди, були на висоті. Репертуар, як мені здалося, майже повністю складався зі старих пісень. Принаймні я, не будучи фанатом групи, чув їх практично всі (за винятком, здається, тільки однієї або двох).
На жаль, на відміну від минулорічного концерту, дозволили знімати з будь-якої точки тільки 5, 6 і 7 пісні. Решта можна було знімати, сидячи в залі.
Що я, власне, і зробив, сівши на першому ряду майже біля центрального проходу. В результаті цього особливої різноплановості в цей раз теж не буде.
Ну, а тепер, власне, – фото…
На відміну від всіх інших концертів, які я знімав, “Пікнік” став для мене певним відкриттям. На свій сором повинен сказати, що до цього дня я не чув їхніх пісень. Жодної.
Я знав тільки, що є така група.
Від неї шалено фанатіє частина моїх друзів і знайомих – і все. Втім, ні, не все. 🙂
Років 5-7 тому я хотів купити пару їхніх дисків, щоб послухати, і навіть зайшов в магазин.
У 2012 році, завдяки моєму хорошому другу Андрію Авдошин, мені вдалося потрапити на концерт “Scorpions”.
Ну що вам сказати … 🙂 я з нього вийшов в дикому захваті, все-таки “Scorpions” живцем – це нереальний драйв! 🙂 🙂 🙂
Бгггг … напевно, ключовий фразою цього вечора має бути: “Я бачив” Скорпів “! Тепер і помирати можна!” 🙂
Все було зіграно і проспівано один в один, як на дисках, затертих мною до дірок в далекій молодості.
Але є в цьому професіоналізм і ложка дьогтю.
Думаю, що я буду не оригінальним, якщо скажу що “Назарет” (“Nazareth”) – одна з найстаріших рок-груп планети, яка не тільки не припинила своє існування, а й досі живе досить активним музичним життям.
При цьому Nazareth, мабуть, єдина група із живих легенд, хто не просто (нарешті) приїхав до Харкова, а приїхав у четвертий раз!
На жаль, прокотився слух, що цей четвертий приїзд повинен стати і останнім, оскільки група припиняє концертну (гастрольну) діяльність – і це турне завершальне, прощальне тощо.
Для мене, напевно, назавжди залишиться таємницею, чому групи, які стали відкриттям для своїх сучасників, виникли у 70-х і 80-х роках минулого століття (ну, в крайньому випадку – у 90-х), і чому цей процес припинився зараз .
Невже для того, щоб людина почала творити, вириваючись за межі реальності, його потрібно загнати в тиранію? Хочеться сподіватися, що це не так.
“Кіно”, “Аліса”, “ДДТ”, “Машина часу”, “Пікнік”, “Крематорій”, “Арія”, “Агата Крісті”, “Бригада С”, “Акваріум” … Більшість з них існує і понині (за винятком хіба що “Кіно”) або як група, або у вигляді виступаючого сольно вокаліста і фронтмена (“Бригада С”, “Наутілус Помпіліус”) і досі збирають повні зали.
Я відношусь до того старого покоління шанувальників «ДДТ», яке ще пам’ятає суперечки з приводу назви групи … Що воно означає чи скорочення від фрази «Добрий День, Товариші!», «Будинок Дитячої Творчості» (де колись репетирувала група ще в Уфі), то чи назву смертельної отрути ДДТ (ДДТ), він же в народі – дуст, або «Для Домашньої Тварі».
“ДДТ” для мене завжди була групою одного альбому – “Актриса весна”.
Я слухав його ще на бобінному магнітофоні, потім була касета. А потім, коли все було забито піратськими дисками, я купив його на ліцензійному, і це було круто.
Так, були окремі пісні – такі, як “Просвистела” (та інші), але ніякої іншої альбом не став для мене таким всепоглинаючим, як “Актриса весна”.
“АРІЯ” = нереальним ДРАЙВ!
Все, більше сказати нічого. 🙂
Відразу хочу сказати велике дякую Наташі dansing_in_fire і групі за акредитацію на концерт. Я давно не отримував такого задоволення від зйомки і від музики.
Так вийшло, що як і “Крематорій”, я не слухав “Арію” десь з середини 90-х, не став слухати і перед концертом, але вже спеціально. Мені було цікаво, чи викличе вона на мене таке ж враження, як колись, коли мені було 18-20 років. 🙂
Концерт “Машини часу” в якійсь мірі дуже знаковий для Харкова, адже “Машину”, можна вважати самої легендарною групою БССР.
Без пафосу скажу, що на їхніх піснях виросло кілька поколінь спочатку радянських, а потім українських, російських, білоруських і всіх інших громадян колишнього Радянського Союзу.
І люди, що сиділи на концерті, повністю це підтверджували. Тінейджери і люди що годяться їм у батьки сиділи на сусідніх місцях, поруч з бізнесменом в пальто за пару тисяч у.о. сидів кошлатий байкер в косухе з шоломом на колінах.
Концерт групи”Крематорій” став першим, на який я потрапив після того, як “підсів” на фотозйомку концертів на джазових фестивалях. 🙂
На той момент я ще не був знайомий ні з ким із організаторів і прокатників концертів, а знімати хотілося, причому дуже.
Так що я набрався нахабства – і просто написав листа адміністратору групи, попросив дати мені дозвіл на зйомку “Крему”. На подив мені не відмовили, за що величезне спасибі групі і персонально – Дарині Шаталовій за цю можливість. Читать далее »