Абатство Мон-Сен-Мішель – перлина Нормандії

У квітні 2014 роки мене, як блогера, запросили в подорож по Нормандії.

Сама по собі поїздка була пов’язана з дегустацією кальвадосу :), але попутно мені вдалося відвідати і інші визначні пам’ятки цього краю, в тому числі і це абатство.

Історія абатства Мон-Сен-Мішель (гора Святого Михаїла) починається в 708 році, коли єпископ Авраншськмй Обер наказав побудувати на горі Мон-Томб храм на честь архангела Михайла.

У Х столітті в абатстві влаштувалися монахи-бенедиктинці, а вниз по схилу гори стало розростатися село рибалок. Ну, а саме абатство згодом перетворилося в місто-фортецю.

Тут потрібно сказати, що Мон-Сен-Мішель розташований в затоці і під час припливу повністю оточений водою. Завдяки цьому фактору протягом всієї столітньої війни (1337-1453) Мон-Сен-Мішель залишався неприступною фортецею, яку англійці так і не змогли взяти (що цьому завадило, я розповім трохи далі).

Під’їхати на машині або на автобусі безпосередньо до самого абатства не можна, так що нас висадили приблизно у восьми кілометрах від нього …

І нам довелося йти, спотикаючись і падаючи, по болоту, а вівці що на ньому пасуться так і норовили підбігти ззаду і збити нас з ніг!

Я, звичайно ж, жартую 🙂
Хоча проїзд туристів безпосередньо до абатства дійсно закритий, тому що туди веде дуже вузька дорога.

Машини або автобуси потрібно залишати на стоянці в декількох кілометрах від абатства і пересідати на спеціальні автобуси, які курсують від стоянки до абатства.

Раніше через вузьку дорогу вони навіть не розверталися  і тому у них було дві кабіни, як у поїзда в метро: спереду і ззаду. Зараз дорогу трохи розширили і будують нову, але ці автобуси там все ще зустрічаються.

Біля стоянки, де туристи залишають свої машини, є готелі і ресторани. Один з ресторанів навіть має 5 мішленівських зірок і столик в ньому потрібно бронювати заздалегідь.

Ну, а якщо ви захочете відчути себе повністю зануреним у середньовіччі, то в самому абатстві теж є готель, де можна переночувати, що я і зробив 🙂

Ворота абатства гостинно відчинені навстіж 🙂

Протягом року абатство відвідують мільйони туристів, левова частка яких приїжджає з Китаю і Японії.

Ми приїхали в абатство вже надвечір, так що я закинув сумку в готель і поспішив на стіни Мон-Сен-Мішеля.

В такий час на стінах зовсім безлюдно, можна спокійно гуляти і милуватися навколишніми пейзажами.

Тут практично все автентично, включаючи покрівельний матеріал.

А так виглядає місцевість навколо абатства під час відливу.

Припливи і відливи – один з природних захисних факторів, які зробили абатство Мон-Сен-Мішель неприступним.

Кораблі ворога, підійшовши до абатства по “великій воді” під час відливу (вода відходить на 18-20 км), просто сідали на грунт і ставали легкою мішенню для гармат фортеці.

Наступати в пішому строю теж було дуже важко, тому що місцями поверхня дна дуже топках (“зибучі піски”), а, як тільки армія доходить до стін, приходить вода і “буль-буль, піхота!”.

Повечерявши, я знову виходжу на стіну. Прийшов прилив, і фортеця оточена водою. Перебуваючи вночі на стінах, ти повністю занурюєшся в середньовіччя, тим більше, що вночі там зовсім безлюдно.

Ранок нас зустрів зливою, але, незважаючи на це, ми йдемо оглядати абатство.

Церква святого Петра.

Її спеціально побудували для жителів села, щоб вони могли там щодня молитися, а не шастати наверх в монастир.

Всередині панує напівтемрява…

Під час Французької революції діяльність абатства була припинена, і до 1863 року воно використовувалося як тюрма.

Але, оскільки, незважаючи на заборону, паломники все одно сюди приїжджали, то в церкві Святого Петра спеціально для них була зроблена каплиця Святого Михайла.

Ну, а я йду далі, піднімаючись по мокрих східцях і кутаючись у дощовик, я спочатку вирішив, що з погодою нам не пощастило…

А, піднявшись нагору, я просто офігів … Туман!!!

Тумани тут майже постійно, і це ще один захисний фактор. У непроглядній темряві хоч кораблі, хоч армія просто губляться.

Для рибалок в абатстві під час туману спеціально дзвонили в дзвін, щоб вони могли орієнтуватися на звук, але для ворога ніхто цього, природно, не робив 🙂 Англійські солдати могли бродити в цьому тумані, аж поки їх не накривав прилив.

Стіни абатства блищать від дощу …
А верхівки веж губляться в тумані. Кайф!!!

Нагорі вітер просто штормовий, мій дощовик б’ється, як вітрило, і заважає знімати, а мене при цьому щосили поливає водою.

Вода зверху, вода збоку і навіть знизу (спасибі вітрі), тільки чайка сидить на стіні незворушно.

Мені не хочеться звідси йти! Я б знімав і знімав, не дивлячись на те, що я вже наскрізь мокрий 🙂

Але інші так не думають і мене майже силоміць затягують в собор.

Такс … інтер’єрний фотограф з мене ніякий 🙂 так шо ногами сильно не бийте, знімав, як міг 🙂

Ця частина собору була перебудована і тому виконана в готичному стилі.

А ось вхід в собор залишився без змін і є зразком романської архітектури.

Хоча собор зараз і не використовується як культова споруда, хтось все-таки тут іноді молиться.

Ну, а я йду гуляти храмом.

Чаша для святої води…

Внутрішня галерея. Для полегшення конструкції стеля і дах зроблені з дерева.

Абатство взагалі унікальна архітектурна споруда і єдине в своєму роді. Не маючи можливості будувати в горизонтальній площині, монахи будували його по вертикалі, при цьому нижні приміщення часто грали роль контрфорсів для верхніх.

Частина приміщень взагалі нависає над скелею на спеціальних платформах. Мон-Сен-Мішель будували якщо і не генії, то дуже талановиті люди.

Трапезна.
Тут монастирська братія обідала. В одній зі стін був зроблений ліфт для підйому страв з кухні.

Величезна кількість вікон і різних ніш була потрібно для того, щоб полегшити конструкцію.

Спускаємося вниз.
Прямо під трапезною гостьовий зал для прийому королів і дворян.

У цих камінах горів вогонь, обігріваючи приміщення.

Підлоги в цьому залі були встелені килимами, а стіни прикрашені гобеленами.

Були навіть туалети.
Ось вхід в один з них. Він нависає над скелею 🙂

А це – одна з чотирьох крипт, які були побудовані для того, щоб тримати/розвантажити вагу верхніх приміщень.

Цей підйомний пристрій, який був побудований, коли Мон-Сен-Мішель був в’язницею.

В’язні обертали колесо, піднімаючи вантажі.

А взагалі під колесом знаходиться монастирський цвинтар, тому що ченців ховали тут же в монастирі.

А в цій каплиці їх відспівували.

Випадково зберігся шматок зображення, що прикрашало стіни.

Загалом уявлення про середньовіччя, як про похмурі часи і приміщення з голими кам’яними стінами помилкове (це зараз вони голі). Залишки фарби, які збереглися в деяких місцях, говорять про те, що стіни абатства були вельми яскраво розписані, майже на межі кітчу.

Реставрація абатства була розпочата 1874 році і триває до цього дня. На сьогодні для туристів відкрито приблизно 50% приміщень абатства.

В частині приміщень, які не представляють інтересу для туристів, зараз знову оселилися монахи і доступ в ці приміщення закритий.

Наприклад, тут прохід був перекритий гратами.

Тут теж прохід закритий…

Йдемо до виходу…

Проходячи попутно через такі середньовічно-класнючі приміщення 🙂

На виході нас проводжає статуя Архангела Михайла, а мені дуже шкода, що екскурсія закінчена.

Цими залами можна і потрібно бродити годинами, і мені дуже і дуже шкода, що такої можливості у мене просто не було. Тому, що мені шалено хотілося не знімати на бігу, а неспішно пошукати найцікавіші ракурси.

До речі те, що зали здаються порожніми, це оманливе, насправді в той день там були величезні натовпи туристів. Але я поступив хитро і просто відстав від своєї групи, в результаті чого мені вдалося знімати в проміжку між групами, коли одні вже пішли, а другі тільки підходять 🙂

Виходжу на вулицю.
Дощу вже немає, але туман, хоч і не такий густий, все ще тримається.

Будучи людиною цілому байдужою до архітектури, я з величезним жалем залишаю Мон-Сен-Мішель….

А в наступаючому припливі хтось тоне, як 700 років тому тонули англійці, які намагалися взяти цю неприступну фортецю.

Ось таке воно, середньовічно-казкове Абатство Мон-Сен-Мішель!

Ну, а в одному з наступних постів я розповім вам про те, заради чого я і їхав до Нормандії – кальвадосі і дістілеріях, де його виробляють 🙂

Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.

Мій блог - некомерційний проект.

Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!

Розповіді про Нормандію.
— Абатство Мон-Сен-Мішель – перлина Нормандії.
— Онфлер – старий конкурент Гавра.
— Як роблять кальвадос.
— Пейзажі Нормандії…
— Довіль і Трувіль.
— Пляж Довіля як окреме визначне місце.

Розповіді про Туреччину.
— Готелі Туреччини — якими вони бувають і чим відрізняються.
— "Непляжна" Туреччина – стародавні міста і гробниці.
— Туреччина – незвичайні місця та розваги.
— "Секс на пляжі" в нічному Мармарисі.