Вистава “Схоже на щастя”. Харків. 10 березня 2015 року.

Дякуючи другові, 10 березня побував на виставі Ади Роговцевої “Схоже на щастя”.

Що сказати … спектакль був класнючий !!!
Втім, мій хороший друг Михайло Бондаренко інші спектаклі і не возить. 🙂

Цей спектакль “Схоже на щастя” поставлений за п’єсою П’єра Пальмада і Крістофа Дютюрона «Утікачки» про історію двох жінок – Клод (Ада Роговцева) і Марго (Світлана Орліченко), які тікають від самотності, непотрібності і нерозуміння.

Клод втекла з будинку престарілих “Ірисовой гай”, куди її відправила рідна дочка, а Марго тікає з дому, де її не розуміють, а ні чоловік, а ні донька (якій саме сьогодні виповнюється 18 років).

Утікачки зустрічаються о 3 годині ночі на узбіччі дороги (перша фотографія), де намагаються спіймати машину, і між ними відразу ж виникає конфлікт – хто поїде першої.

Те, що відбувається між панянками, насправді назвати “конфліктом” не зовсім правильно, скоріше це було своєрідною “пікіровкою”.

Іронічна Клод досить тонко підначує і тролить Марго, а та здебільшого цього не розуміє.

Клод прожила досить бурхливе життя, сповнене пригод, а Марго …

Марго була для своєї матері непотрібною дитиною, вийшла заміж, щоб поїхати з дому, і все життя була домогосподаркою, якою зневажають рідні.

Нарешті Клод і Марго укладають перемир’я – і вирішують втікати разом.

Але водій, який підбирає Клод і Марго, завозить їх в глухий ліс, де і залишає самих…

Марго спочатку намагається заснути…

Потім – розвести багаття за допомогою каменів (не чуючи при цьому, що Клод пропонує їй запальничку)…

Нарешті, коли вони вже майже задубіли…

На них натрапив місцевий фермер Люсьєн…

Наступний ранок починається на фермі Люсьєна.

Клод і Марго “відпрацьовують” своє спасіння – доять корів (перший раз в житті).

Клод пропонує якнайшвидше «рвати з ферми кігті»…

А Марго там навіть подобається, адже це перші зміни в її житті за останні 20 років.

Клод пропонує їхати до її подруги Полет (здається так, а може, Жозель, але це не має значення), яка повинна їм допомогти.

Але Клод заблукала – і не може знайти будинок подруги.

Адже вона не була у неї 40 років, та й вони не зовсім подруги … Насправді Полет була дружиною одного з коханців Клод.

Марго насилу тягне свої валізи, бо набрала купу непотрібних речей, з якими “не могла розлучитися”.

Марго взяла з собою навіть опудало своєї собаки, яка (єдина) хто її любила.

Нарешті вони знаходять будиночок Полет, але …

…вона вже давно померла, і все, що залишається втікачкам, це відвідати її могилу…

Клод дуже засмучена, що всі, кого вона знала, мали нахабство її кинути, померши, а вона продовжує жити.

Їм більше нікуди йти.

І Клод з Марго сідають вечеряти прямо на цвинтарі.

Благо, добрий фермер дав їм на дорогу продукти та вино.

Марго швидко захмелів…

..Заснула на колінах у Клод: “Я хотіла б, щоб у мене була така донька, як ти”, – шепоче та.

Доведені до відчаю Клод і Марго вдираються в чужий будинок, щоб поїсти і прийняти ванну, причому сигналізацію відключала Марго!

Вони п’ють коньяк, розігрівають вечерю, слухають музику.

Клод пропонує набрати побільше продуктів – і тікати, поки їх не зловили.

Ну і прихопити з собою цього милого слоника.

Але тут повертаються господарі! Нежданчик…

Марго розігрує сценку, ніби Клод – це її мати, яка зійшла з розуму і думає, що це її будинок.

Зломниць забирає поліція.
Марго у відчай, а Клод … Вона планує втечу!!!

При цьому емоції, які вирують між утікачками, не вщухають навіть у в’язниці.

Але зараз все, що їм залишається, – це чекати, коли за ними приїдуть. За Марго – її чоловік, а за Клод – дочка і працівники будинку престарілих…

Панянки засинають.

Вранці їх забирають з поліцейської дільниці.
І вони намагаються переконати рідних один одного змінити своє ставлення ….

Клод намагається умовити чоловіка Марго відпустити ту “на свободу”.

А Марго намагається переконати дочку Клод забрати матір з будинку престарілих додому, але…

Нічого не виходить.

Клод знову потрапляє в “Ірисовий гай”.

Де і живе після втечі ось уже шість місяців.

Але раптом лунає телефонний дзвінок: “До вас відвідувач”.

Марго розлучилася з чоловіком і повернулася, щоб забрати Клод із собою.

Але Клод розігрує сценку, ніби то за ці 6 місяців вона перетворилася у стару яка геть вижила з розуму!

Марго їй вірить….

І приходить у відчай!

Адже за ті кілька днів, що вони тоді провели разом, Клод і Марго не просто здружились. Незважаючи на постійну “пікіровку”, вони дуже сильно зблизилися.

Нарешті обман розкривається – Марго лютує!!!

Їм дуже сильно не вистачало одна одній ці півроку.

Але Клод до самого останнього моменту троллит Марго, відмовляючись їхати.

Нарешті: “Гаразд! Але машину до Мадриду поведу я!!!”

Ну от і все. 🙂

Квіти і обнімашки з вдячними глядачами. 🙂

Мені ж залишається лише сказати величезне “мерсі” моєму другові Михайлу Бондаренку за запрошення на виставу. 🙂

ЗІ. Ада Роговцева дуже органічна в ролі Клод. У мене постійно було відчуття, що вона грає саму себе. Точніше – навіть не грає, а що вона і є Клод, а Клод – це вона. При цьому Світлана Орліченко також органічно виглядає в ролі Марго, і разом з Адою вони складають чудовий дует.

Якщо буде можливість, сходіть на виставу в наступний раз, думаю, вам сподобається. Досить сказати, що половину реплік Клод цілком можна розібрати на цитати. 🙂

Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.

Мій блог - некомерційний проект.

Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!

Фото вистав.
- «HOMO SOVETIKUS». Харків. 12 лютого 2018 року.
- “Схоже на щастя”. Харків. 10 березня 2015 року.
- “Великі комбінатори”. Харків. 27 жовтня 2015 року.
- "Маскарад Маркіза де Сада". Харків. 17 лютого 2014 року.
- "Все про чоловіків". Харків. 24 листопада 2013 року.
- "Старший син". Харків. 20 березня 2013 року.
- "Хаос. Жінки на межі нервового зриву".