Безпека і правила поведінки при вуличній фотозйомці

Для початку ви повинні зрозуміти і внутрішньо для себе прийняти одну просту річ: як тільки ви починаєте користуватися фотоапаратом на вулиці, навколишнє середовище стає по відношенню до вас дуже ворожим. Або, якщо говорити по-іншому: як тільки ви починаєте фотографувати, інтерес до ваших дій з боку оточуючих відразу ж зростає.

«Ну, які ворожі почуття може викликати турист з мильницею або аматорською зеркалкою?» – скажете ви. «Ага, щаззз!» Розкажіть про це пітерським або стамбульським вуличним злодіям. :).

Насправді навіть з дешевою камерою (не кажучи про дорогі зеркалки) є шанс «влипнути в історію».

Будь-який фотограф-жанровик (стріт-фотограф), що знімає на вулицях досить давно, може з ходу пригадати як мінімум одну-дві історії про не дуже приємні моменти. Ну а у професійного репортера таких випадків буде набагато більше.

Зазвичай такі історії розповідають, сміючись в колі друзів, коли збираються за кухлем пінного або пляшкою горілочки, але це після, коли вони вже благополучно закінчилися. Але ось в той момент, коли це відбувається з вами (ось тут і зараз), зазвичай буває не до сміху.

Я не претендую на істину. Все, про що я буду писати в цій статті, – це тільки мій досвід, а також досвід моїх знайомих і друзів + інформація з Інету про ті пригоди, в яких побували деякі фотографи. У вас же може бути зовсім інший – свій досвід подібних зйомок.

Жанрова фотозйомка на вулиці (стріт-фото)

Запам’ятайте одну просту річ: більшості людей не дуже подобається те, що їх фотографує незнайома людина (якщо тільки цяй людина – не симпатична дівчина.:).

Знімаючи на вулиці людей без їх дозволу, ви так чи інакше втручаєтесь в їх особисте життя – і тє, що така фотозйомка у нас законом не заборонена, сам факт такого втручання жодним чином не скасовує.

Безумовно, у всіх людей дозволу на фотозйомку не запитаєш. Та й при жанрової зйомці це безглуздо, так як момент, заради якого робиться знімок, буде безповоротно втрачено. Тому, про всяк випадок, ви заздалегідь повинні бути готові відповісти на питання оскаженілого суб’єкта вагою в 140 кг: «Якого дідька ти тут клацаєш???»

І щоб придумати відповідь, у вас буде всього кілька секунд! У випадку невдалої відповіді ви ризикуєте опинитися на асфальті, а ваш фотоапарат при цьому цілком може бути розібраний на запчастини без можливості подальшого відновлення. 🙂

Так що, виходячи з дому (особливо, якщо це в перший раз), подумки програйте в голові можливі ситуації. Як ви будете себе вести, кому і що говорити. Вашими основними аргументами повинні стати усмішка і добрий жарт.

Але не завжди.
В деяких ситуаціях саме ваш рішучий вигляд, а не добре слово буде більш ефективним для того, щоб зупинити агресію, спрямовану у ваш бік. Якщо ви хлопець, а не симпатична дівчина, велике значення при конфліктних ситуаціях мають і ваш зовнішній вигляд, і ваші габарити, і те, наскільки впевнено ви себе ведете.

Але про це – трохи далі. А зараз давайте розглянемо поведінку деяких суб’єктів, які потрапляють в поле зору фотоапарата звичайного любителя.

Діти з батьками
На щастя, у нас ставлення до людини, що знімає чужих дітей, не дійшло до тієї критичної щаблі маразму і істеричності, як в Америці, коли в кожному фотографі бачать педофіла. Однак досить часто воно буває досить агресивним.

Думаю, частіше за все це обумовлено батьківським рефлексом, який спрямований на захист своєї дитини. При цьому подібна агресія в вашу сторону, найчастіше буде підтримана оточуючими – і в разі неправильної поведінки вас можуть не тільки колективно отмудохати, але і здати на руки поліції.

Чесно кажучи, я в більшості подібних випадків намагаюся утримуватися від зйомки чужих дітей, але в якості поради можу сказати наступне. Якщо вам дуже закортіло познімати малечу або в цьому є професійна необхідність, скористайтеся телевиком. І чим більше буде його фокусна відстань, тим краще.

Справа в тому, що недосвідченій людині, коли ви знаходитесь на відстані, досить важко зрозуміти, що або кого ви знімаєте.

Якщо вас все ж помітили, не чекайте, коли почнуть кричати «на всю сумську» (або підуть в вашу сторону, розмахуючи руками). Краще посміхніться – і підійдіть першим.

Знову посміхніться, покажіть те, що ви зняли, зі словами: «Дивіться, як класно вийшло!» І не чекайте питання: «Навіщо ви це знімаєте?» Почніть розповідати першим, повністю захоплюючи ініціативу: «Я – фотограф/фотохудожник (добре, якщо при цьому у вас є посвідчення спілки фотохудожників, НСФХУ або хоча б фотоклубу), ви просто чарівно граєте з дитиною (ваш малюк – просто чудо), я не міг не сфотографувати! Давайте я вам теж скину ці фотки!» Як варіант: «Я – фоторепортер дитячого журналу «Крихітка». У вас чарівна дитина. Можна я вас ще познімаю?».

Посміхайтеся, говоріть весело, без напруги, захоплюйтеся матусею і дитиною. Тільки … це … не перестарайтеся з матусею в присутності батька :), а то можна залишитися з підбитим оком, але вже з іншої причини :).

Обов’язково запропонуйте надіслати фотознімки електронною поштою або зустрітися пізніше і віддати на диску/флешці тощо.

Дівчата
Зазвичай дівчата, особливо молоденькі, ніякої небезпеки для фотографа не уявляють. Якщо вони вас помітять, просто посміхніться, помахайте рукою і покажіть знімки. Можете також запитати, куди їх вислати або дати свою візитку.

Хлопець з дівчиною (чоловік з жінкою)
Дуже непередбачуваний тандем. Справа в тому, що є певна ймовірності того, що хлопець вирішить похизуватись («понадувати щоки») перед дівчиною, щоб показати, який він крутий. Тому він може спробувати нам’яти боки «цьому придурку», який сфотографував, як вони цілуються.

Найчастіше поведінка хлопця (чоловіки) в такій ситуації залежить від його соціального статусу, віку, від того, як ви себе ведете і як виглядаєте. І природно, від того, ким йому доводиться дівчина/жінка.

Наприклад, якщо вам «пощастить» застукати хлопця з коханкою, будьте впевнені, що він постарається докласти максимум зусиль, щоб ви видалили зняті фотографії (виняток може бути хіба що в разі, якщо ви здоровань, а він – немічний хлюпик).

Знімаючи парочки (я це роблю вкрай рідко, оскільки, на мій вигляд, зйомка тих хто цілується – страшна банальність), я в першу чергу оцінюю соціальний статус хлопця (чим він нижчий, тим більше ймовірності отримати в зуби в разі конфлікту) та їх зовнішню приналежність до будь-якої з агресивних субкультур (наприклад, скінхеди тощо).

Вивести якісь єдині правила поведінки для такої ситуації досить важко.
Якщо пара інтелігентна, зазвичай буває достатньо посміхнутися (можна показати зроблену фотографію). Якщо ж суб’єкт категоричний і наполягає на видаленні, то, на мій погляд, краще видалити знімок (а часто – ще й вибачитися), ніж отримати в зуби та/або залишитися без камери.

У вкрай критичній ситуацію (а такі бувають), коли ваш опонент просто шукає привід для конфлікту (йому не важливий привід, йому потрібен конфлікт), не соромтеся – і просто тікати щодуху.

Хлопець швидше за все не стане гнатися за вами занадто довго, навряд чи в його плани входить залишати свою дівчину надовго одну, та й «геройство» він уже проявив – прогнав нахабу. :).

Компанія «підшофе»
У цьому випадку все залежить від причини веселощів і, знову-таки, соціального статусу її учасників.

Якщо це студенти, які дуріють, то навіть тоді, коли вони сильно напідпитку, в більшості випадків вам швидше за все нічого не загрожує. Але якщо це жителі так званих «заводських районів», у яких за плечима 9 класів і ПТУ, то неприємності цілком можливі. І той факт, що вони в компанії, тільки посилить їх бажання нам’яти вам боки.

Єдиною правильною поведінкою в такій ситуації (якщо ви бачите, що компанія вами серйозно зацікавилася і їх інтерес нічого хорошого вам не несе) буде якомога швидше зникнути, змішавшись з натовпом людей що гуляють. Як варіант – можете вскочити в будь-який автобус що під’їхав на зупинку або спуститися в метро.

Якщо ж вас вже обступили, існує кілька варіантів поведінки.
Перший – придуркуватий 🙂 «Ой, хлопці, ви що? 🙂 Дивіться, як ви класно вийшли, я сьогодні весь день клацаю. Дивіться, яких суперских дівчат я тільки що зфоткав». Чим придуркуватіше ви будете виглядати, тим більша ймовірність того, що вас не поб’ють (у нас юродивих зазвичай не чіпають, так склалося історично, може, злегка поглумляться – і відпустять). Ще можуть і горілкою «студента» напоїти.

Тут вже головне – не переграти і зовні відповідати образу. Мені, наприклад, з моєї сивою головою таке навряд чи вдасться, тому залишається вести себе впевнено і спокійно.

Розмовляти без будь-якого витребеньок і не нариватися: «Навіщо знімав? Так, я – фотограф, часто людей на вулиці знімаю. Навіщо? Та просто так! Чому саме вас? Так йшов ось повз – і клацнув. Хочете, видалю? Мужики, а серед вас випадково гарного токаря немає? Або, може, знайомий хто є? Навіщо? Так треба одну штуковину для фотоапарата виточити … »

Можна постаратися переключити їх увагу в інше, більш звичне і зрозуміле їм русло. Або постаратися стати для них земляком: «Хлопці, а ви не з Іванівки? А, з ХТЗ? О! У мене бабуся (дружбан, дядько, двоюрідна сестра) колись на ХТЗ біля заводу Малишева жила, я часто до неї їздив». Ви ніби як стаєте своїм, місцевим, «земляком», а своїх зазвичай не ображають.

Тут головне – добре розбиратися в географії міста і в стосунках місцевих всередині окремо взятого району. А то, ляпнувши, що бабуся жила на парній стороні вулиці, можна отримати в голову через те, що компашка – з непарною. :).

Ну, і останнє.
Якщо ви бачите, що компашка не просто наближається, а кинулася до вас з пристойною швидкістю і явно недобрими намірами, тікати якомога швидше! І не варто сподіватися, що хтось із оточуючих вам допоможе або викличе поліцію …

Люди похилого віку
Бувають вкрай конфліктними. Часто лізуть в усе, навіть якщо це їх не стосується. А вже якщо щось має до них відношення, здатні реагувати вкрай емоційно.

Запросто можуть почати хапати вас за грудки і фототехніку, по-перше, справедливо вважаючи, що швидше за все виявляться безкарними, так як ви не будете бити стару людину, а по-друге, вони й уявити собі не можуть, що фотоапарат, що висить у вас на грудях, може коштувати 30-40 тис. грн (що дорівнює їх пенсії за 3 роки), оскільки в їх час він коштував максимум 100-150 рублів. А по-третє, в силу свого віку і пережитого, багато хто з них просто психічно неврівноважені.

При зіткненні з цією групою перше, що потрібно зробити, – це заховати фотоапарат у сумку, а саму сумку надійно застебнути, оскільки в запалі вони запросто можуть вихопити фотік у вас з рук – і тут же грохнути об асфальт.

Часто подібний конфлікт починає розгортатися зі слів: «На якій підставі ви тут знімаєте? У вас є дозвіл на фотозйомку?». Їм зовсім невтямки, що, відповідно до цивільного кодексу, ніякого дозволу на вуличну зйомку не потрібно, адже вони звикли, що при совку дозвіл потрібно було абсолютно на все. Пояснити їм зворотне навряд чи вийде, але цей факт здатний зіграти вам на руку.

Ведіть себе настільки впевнено, ніби маєте повне право знімати. Не мимріть, розмовляйте досить голосно (вас напевно можуть спробувати «взяти горлом») і пред’явіть якийсь заздалегідь підготовлений документ (про доки також буде трохи далі).

Неважливо, що це буде і як буде виглядати.
Головне – офіційний вид, підпис побільше і печатка.
Це може бути і «журналістське» посвідчення, і просто аркуш паперу з написом вгорі «Дозвіл на фотозйомки» + текст, що так мовляв і так, дирекція парку дозволяє Іванову фотозйомку під час свят і в вихідні дні на території парку ім. Тараса Шевченка.

Головне, як я вже сказав, – підпис і синій відбиток (краще не дуже виразний). Люди у віці зазвичай відчувають повагу до всіляких офіційним посвідчень і папірців, при цьому часто не здатні оцінити справжні вони чи ні.

Можете розповісти їм байку, що, можливо, завтра їх фотографії надрукують в газеті. Їздите по вухах і забивайте їм баки по повній програмі.

Розпитайте, як їм відпочивається в парку, чи подобається їм, як організований простір для відпочинку тощо. Почніть балакати про минули, яким парк був раніше. Дуже може статися, що замість передбачуваного конфлікту ви отримаєте цікаву розповідь, а під кінець бабусі і дідусі будуть вам охоче позувати «для газети».

Якщо ж вас все-таки вже почали хапати за грудки, то починайте якомога голосніше кликати поліцію (це цілком може їх зупинити хоча б на якийсь час), виривайтесь і відбігайте в сторону.

Ні в якому разі нікого не штовхайте і тим більше не бийте! Адже велика ймовірність того, що хтось не втримається на ногах і впаде, а поліція пришиє вам напад на літню людину. І ви ніколи не доведете, що просто оборонялися. Свідки в такій ситуації, навіть якщо це виявляться прості перехожі, швидше за все будуть не на вашому боці.

Звичайні люди середнього віку
При конфлікті або передумовах до нього намагайтеся виходити з оцінки їх поведінки і приналежності до тієї чи іншої соціальної групи. Будьте доброзичливі, посміхайтеся, розмовляйте ввічливо і постарайтеся погасити конфлікт «в зародку».

Бездомні, бомжі, жебраки, алкаші та інші подібні елементи
Найчастіше абсолютно байдуже ставляться до того, що їх фотографують. Однак іноді бувають агресивними. Зазвичай їх можна заспокоїти, давши «на пляшку», пригостивши цигарками, або кинувши в їх кухоль дрібні гроші. В крайньому випадку – пообіцяти накостилять їм по шиї або покликати поліцію, якщо вони негайно не відкотять.

Психи, божевільні
Рано чи пізно ви на таких зустрінете. Незалежно від того, які вони, – спокійні або агресивні – негайно розривайте контакт і робіть ноги.

Умовити їх або заговорити вам навряд чи вдасться. Залякати тим, що намилите їм шию або викличете поліцію теж може не вийти (бити їх теж марно).

Вони здатні плентатись за вами кілька кварталів, лаючи вас при цьому на чому світ стоїть. Тому для вас головне – зникнути з їх поля зору і загубитися в натовпі. Тоді вони, швидше за все, дуже швидко про вас забудуть і переключаться на інший об’єкт.

Специфіка виконання професійних обов’язків

Якщо ви – початківець репортер або підробляєте в газеті час від часу, то, цілком можливо, зіткнетеся з деякими специфічними зйомками, про які я хотів би згадати.

Поліція, пожежні, військові, представники інших настільки ж специфічних професій
Для таких людей головне – стати своїм. «Чужака» вони не скривдять (особливо, якщо їм на голову вас «спустило» вищестояще начальство), але і допомагати, швидше за все, не будуть. Так що в результаті нічого путнього ви і не знімете. У таких випадках контакт найкраще налагоджувати через своїх знайомих в їх середовищі.

Абсолютно неважливо, чому цей знайомий вам допомагає (за гроші, як товариш по чарці або родич). Головне – почати знайомство з його рекомендацій. І дуже добре, якщо він користується в цьому середовищі повагою і авторитетом.

Братва, гопники і їм подібні
Вельми небезпечна категорія, особливо якщо серед них немає «авторитета», лідера, якого вони слухаються беззаперечно. При таких розкладах здатні на будь-які непередбачувані дії.

Найнебезпечніші – молоді «бики», оскільки в їх голених налисо головах є тільки одна звивина, і та тренована тільки для вирішення вузькоспеціальних завдань. Такі, як вони, зазвичай спочатку роблять, а потім починають розбиратися, що до чого, та й то не завжди.

Якщо в групі є лідер, розмовляти потрібно з ним і тільки з ним. І спочатку домовитися про фотозйомку. А тільки потім діставати камеру і знімати.

В іншому випадку навряд чи після жорстокого побиття у вас залишиться бажання знайомитися і «наводити мости». :).

Не намагайтеся копіювати їх мову, у вас це навряд чи вийде, а їх це буде тільки дратувати. І ні в якому разі не показуйте, що вам страшно. Робіть вигляд, що їх лідер – ваш ліпший друг. 🙂

Демонстрації і мітинги
Постарайтеся злитися з натовпом і не виділятися. При цьому ні в якому разі не показуйте ваших політичних симпатій або ваше ставлення до того, що відбувається. І Боже вас збав підбурювати мітингувальників або провокувати їх на якісь дії. Запам’ятайте: ви – просто сторонній спостерігач, тому постарайтеся бути якомога непомітним.

Концерти
Якщо ви отримали акредитацію, то зазвичай знімаєте вільно. Але іноді охорона забороняє знімати з деяких точок або кудись не пускає. Не намагайтеся сперечатися зі звичайним охоронцем, ні в якому разі не торкайтеся його і, тим більше, не штовхайте.

Результатом такої поведінки може бути тільки те, що вам наваляють по шиї, пошкодять фототехніку і викинуть з концерту.

Найгірше, що після цього вас більше ніколи і нікуди не акредитують.
У разі конфлікту з охороною або виконуйте їх вимоги, або, в крайньому випадку, якщо вже дуже сильно треба кудись потрапити та/або ви впевнені в тому, що маєте право бути там, звідки вас виганяють, вимагайте покликати начальника охорони – і домовляйтеся з ним.

Детальніше про фотозйомку концертів можна прочитати тут >>>>

Нічні клуби
У нічних клубах найкраще знімати тільки з дозволу адміністрації, а в деяких випадках ще й мати поруч з собою когось із місцевих сек’юріті.

Мені відомо кілька випадків, коли, тільки діставши фотоапарат, хлоп валився на підлогу без свідомості, а прийшовши до тями, виявляв у себе на голові гулю або звернуту щелепу (і повну відсутність свого фотоапарата).

У даній ситуації не суть важливо, що послужило причиною такої агресії, – або проста жага наживи, або неписана заборона на зйомку в цих клубах (коли «відпочиваючі» категорично проти того, щоб їх знімали). Важливий сам факт можливості такого повороту подій.

Поведінка, документи, одяг, взуття, кофр, гроші, гопники

Поведінка
Як я вже писав, вести себе найкраще так, щоб оточуючі звертали на вас якомога менше уваги, в ідеалі – «злитися з навколишнім середовищем».

Якщо ж це неможливо в силу якихось об’єктивних причин (зросту, комплекції, зовнішності тощо), ведіть себе впевнено – так, ніби маєте повне право перебувати тут, зараз і знімати при цьому оточуючих. В останньому випадку вам на руку цілком можуть зіграти велика чорна камера (ВЧК) і великий білий об’єктив (ВБО) на ній. 🙂

Дивлячись на ваш впевнений вигляд, люди цілком здатні подумати, що ви журналіст на завданні, ну а журналісти знімають, кого хочуть і що хочуть.

Так, один раз під час параду на 9 травня я спокійно виперся на площу, хоча навколо стояло оточення з міліції.

Спочатку я знімав через їх спин. Потім на ділянці, де стояли молоді хлопці, виставивши вперед камеру з ВБО, 🙂 з упевненим виглядом, але цілком доброзичливо, сказав: «Ану, хлопці, дайте протиснутися» – і пройшов їх кордон.

Після цього, поклацуючи камерою, почав рухатися уздовж оточення до ділянки, яка мене цікавила. Ті міліціонери, в сторону яких я просувався, природно, вирішили, що раз я тут опинився, то маю повне право тут перебувати. Тим більше, що у мене ВЧК з БВБО. :).

Я зайняв позицію в цікавій для мене точці – і помаленьку, по-діловому, знімаючи те, що відбувається, почав чекати початку військового параду.

За ті півгодини, що я простояв на цьому місці, навіть старші чини перестали поглядати в мою сторону, вочевидь, вирішивши, що я – ще один журналіст, яких навколо було предостатньо.

В результаті, коли почався парад, я абсолютно вільно переміщався по площі в будь-яких напрямках (природно, намагаючись нікому не заважати).

Загалом, побільше впевненості в жестах і погляді – і все буде нормально.

Разом з тим в упередженні конфліктних ситуацій велике значення має і ваш зовнішній вигляд. Скажу чесно: мені за весь час ніхто ніколи не намагався пред’являти будь-які претензії або влаштовувати розборки.

Можливо, це результат того, що при моєму зрості 188 см я важу 125 кг і до вихідних заростає щетиною 🙂 Такий собі сюрьезний дядько виходить. І погляд у мене в відповідних ситуаціях серйозний (зате у інших – як у кота в «Шреку»).

У зв’язку з цим вельми показові пара нічних прогулянок по місту зі штативами, коли до мене і до кума (ще більш кремезного хлопця) ніхто навіть не намагався приставати з якимись питаннями або претензіями, в той час як третій, середнього зросту, але худорлявий хлопець (лише тільки ми опинялись в стороні від нього) постійно викликав неоднозначну реакцію з боку захмелілого молодняка, хоча сам при цьому поводився так само, як і ми.

Один із способів упередження конфліктів – гуляти по місту не самому, а з товаришем або, краще, – з двома.

У такому випадку більша частина бажаючих почухати об вас свої кулаки (коли ви сам) будуть мовчати в ганчірочку, оскільки з групою, хоч і нечисленною, ніхто зазвичай зв’язуватися не стане, бо собі дорожче.

Те ж стосується і прогулянок по «стрьомним» районам міста: в такі місця краще вибиратися в кількості не менше 4 чоловік, але і не більше 5. Менша чисельність може спровокувати місцевих, які вважатимуть вас легкою здобиччю, а велика – наштовхне їх на думку зібратися таким ж (або ще більшим) натовпом і «розібратися» з чужинцями, які приперлися на «їхню територію».

Під час таких «прогулянок» бажано мати з собою щось з дозволених засобів самозахисту: якщо щось станеться – зайвими вони не будуть.

АЛЕ!
Будь-який конфлікт для початку варто спробувати вирішити мирним шляхом (або звалити по-швиденькому), а вже потім, коли немає іншого виходу, махати кулаками (попередньо надійно спакувавши техніку).

Під час прогулянок по місту постарайтеся не захоплюватися пивом та іншими алкогольними напоями.

По-перше, будучи напідпитку, ви можете пропустити цікавий сюжет.
По-друге, ваші реакції на те, що відбувається погіршаться – і в разі конфлікту ви можете зреагувати неправильно.
Ну, а по-третє, в разі силового розвитку конфлікту, якщо вас загребе поліція, краще бути тверезим, інакше правда буде не на вашому боці. І ваш самозахист перетвориться на банальну п’яну бійку.

Документи
Залежно від ситуації, вам можуть знадобитися різні документи. Професійні репортери, які постійно працюють на вулиці, часто мають посвідчення від різних ЗМІ, іноді навіть абсолютно різних за спрямованістю і ідеологією.

Подібну різноманітність документів необхідно використовувати при контактах з різними «об’єктами» зйомки або в різних конфліктних ситуаціях. Документи при цьому зовсім не обов’язково повинні бути справжніми. 🙂

Для звичайних людей в повсякденних ситуаціях підійдуть і зроблені вами за допомогою комп’ютера і кольорового принтера. Головне, щоб вони були як можна більше схожі на справжні журналістські.

Єдиний момент: не здумайте світити такими «документами» перед поліцією. Якщо вони розпізнають підробку, то ви цілком реально можете отримати за це статтю або, як мінімум, неслабкий геморой на свою дупу.

Якщо ви зробили собі комплект таких «ксив», не тримайте їх всі разом, а розіпхайте по різним кишеням. Тільки «Дивись, не перепутай, Кутузов» (с). А то пред’явитє скінхедам посвідчення журналіста єврейського тижневика або арабської вечірньої газети. 🙂

Гопники
При регулярних прогулянках містом ви рано чи пізно ризикуєте їх зустріти. І не важливо, де це сталося, – в тихому і темному провулку або в людному місці, вдень або вночі, але в будь-якому випадку проти добре організованої групи ви безсилі. При цьому, на мій погляд, краще розлучитися з технікою, ніж зі здоров’ям або життям.

Запам’ятайте і усвідомите одну просту істину: все, що показують в бойовиках, – цілковита нісенітниця. Жоден самий крутий чорний пояс не здатний змагатися з групою, нехай і не настільки крутих бійців.

Під час реальної рукопашної сутички, по-перше, ніхто не буде чекати, поки ви всім наб’єте морду. І нападати по черзі, як це буває в кіно, теж ніхто не буде.

А по-друге, в такій сутичці, за всіма правилами, ви повинні виводити противника з ладу з одного удару, щоб він не зміг піднятися і завдати удар у відповідь. Це означає, що з одного удару ви повинні вбивати або серйозно калічити нападника, інакше він підніметься і покалічить вас.

Ви так вмієте? Ні?
Тоді віддайте сумку і швиденько робіть ноги.

Якщо гопників двоє і у вас є засоби самооборони, на кшталт травмата (пістолет з гумовими кулями) або електрошокера, ви в принципі можете спробувати з ними потягатися за рахунок ефекту несподіванки.

Але при цьому запам’ятайте одну просту річ: якщо ви дістали зброю (навіть якщо це манікюрні ножиці), застосовуйте її негайно. Інакше його відберуть і застосують, але вже проти вас.

Якщо ви морально не готові стріляти в людину, шибонути його електрострумом або бризнути йому в очі з балончика, залиште все це лежати у вас в кишені. Не варто діставати такі речі і намагатися налякати ними гопника, оскільки він майже напевно НЕ злякається.

Замість цього, відібравши все ж таки у вас сумку з технікою, вони вас вашим же електрошокером і приложать.

Кофр
Ваш кофр (сумка або рюкзак) повинен якомога менше привертати увагу, надійно застібатися і добре захищати фототехніку.

У плані оперативності (дістати-заховати) найкраще карабіни – вони не так швидко розстібаються, як кнопки. Змійка хороша, коли потрібно упакувати техніку на досить тривалий проміжок часу, але не тоді, коли необхідно швидко прибрати камеру, щоб її у вас не вихопили з рук і не розбили.

Колір найкраще – сіро-синьо-зелений, бляклих або болотних тонів без яскравих написів і кольорових вставок.

Некрасиво? Але зате і увагу до камери привертати не буде.

Є сумки фірми Domke, які схожі скоріше на господарську сумку, ніж на кофр, але разом з тим цілком надійно захищають фототехніку.

До цієї ж категорії відноситься і продукція англійської фірми Billingham, які, на відміну від Domke, виглядають навіть стильно і витончено, але не як фотосумка. Єдиний мінус останніх – це їх ціна.

Особисто я багато років використовую продукцію фірми Think Tank

На сьогодні Lowepro – надто відома марка, і самий останній гопник або щипач знає, що в сумці з такою назвою тримають дорогучу фототехніку.

При цьому Kata ще гірше, оскільки за рахунок свого дизайну і матеріалу створює дороге враження сама по собі. Кажуть, в аеропортах їх крадуть першими.

National Geographic, незважаючи на захисний колір, через незвичайний дизайн з великою кількістю ремінців і кишень занадто сильно впадає в очі і привертає увагу.

Ремінь сумки повинен бути широким (адже важить фототехніка чимало), надійно висіти на плечі, що не сповзаючи з нього. Іноді має сенс окремо купити сумку, а окремо – ремінь до неї.

Сумка повинна бути зовні м’якою, без гострих кутів і твердих граней, інакше незручно буде пробиратися крізь натовп.

Носити сумку слід на боці або перед собою, але ні в якому разі не за спиною, інакше ви ризикуєте втратити своєї фототехніки. У натовпі, при посадці в транспорт (або створивши штучну тисняву), щипачі миттєво її розстебнуть (незважаючи на застібки і блискавки) і … «прости-прощай», улюблений фотоапарат.

Те ж саме стосується і рюкзаків.
В них легше носити фототехніку, коли ти весь день на ногах, але вони легко розстібаються, а ви, попередньо затиснуті у натовпі (затискають спеціальні помічники), ніяк не можете стати цьому на заваді.

Зараз виробники почали випускати рюкзаки, які розстібаються тільки з боку спини. Для цього його потрібно спочатку зняти. Така конструкція програє в оперативності, але виграє в плані безпеки.

Одяг
Одяг в першу чергу повинен бути зручним і комфортним, не утрудняти ваших рухів. Підбирати його потрібно в залежності від знімальної ситуації, оскільки в одному випадку ви повинні бути якомога більш непомітним, а в іншому – навпаки: люди повинні відразу побачити в вас професійного фотографа.

Так, наприклад, спеціальна куртка або жилет для фоторепортера (часто з написом «ПРЕСА» на спині) відразу виділить вас з натовпу мітингувальників – і в разі їх розгону буде хоч якийсь шанс, що ви зопалу не потрапите під поліцейську палицю.

Ні в якому разі не надягайте камуфляж або інший одяг, через яку вас можуть помилково віднести до якоїсь агресивної субкультури.

Взуття
Ваше взуття повинно бути міцним і зручним, так як ходити вам доведеться дуже багато. Підбирати його слід по погоді – так, щоб ноги не потіли (тут цілком доречним буде Gore-Tex) і не мерзли.

Перш ніж надягати на довгу прогулянку нове взуття, його попередньо потрібно розносити.

Гроші
Про всяк випадок при собі найкраще мати достатній запас грошей, щоб, у будь-якому несподіваному випадку, не опинитися біля розбитого корита. А це може бути і необхідність терміново їхати через все місто на таксі або дати грошей хірургу, якщо ви раптом зламаєте ногу і потрапите у лікарню. Та хіба мало що може статися!

Але не зберігайте гроші в одному місці, а краще розпихайте їх по різних кишенях.

Наприклад, дрібні купюри, які знадобляться для проїзду в міському транспорті або покупки води (чашки кави), покладіть в одне місце, а великі розділіть на дві частини – і засуньте в різні кишені. І не потрібно відсвічувати гаманцем, набитим купюрами, цим ви тільки спровокуєте кримінальні елементи.

Дуже зручно, якщо у вас є пластикова картка: це дозволяє носити при собі досить велику суму грошей, але не у вигляді готівки. Тільки засуньте її подалі в кишені – і не діставайте без потреби.

Добірка моїх жанрових фотографій:

– Харків та харків’яни — 10 років (2006 — 2016 рр.)
– Чотири роки з життя православного храму

Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.

Мій блог - некомерційний проект.

Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!

Корисні поради.
- Як відфільтрувати/налаштувати стрічку новин у Фейсбуці.
- Синхронізація двох комп’ютерів через Гугл Драйв.
- Безпека і правила поведінки під час вуличної фотозйомки. 
- Як знімати (фотографувати) концерти й спектаклі.