Як освячують храм і престол

У 2013 році мій хороший друг отець Андрій закінчив відновлювати купол в Храмі Різдва Пресвятої Богородиці, який більшовики знесли ще у 1928 році разом з дзвіницею.

Після закінчення цього етапу реставраційно-відновлювальних робіт необхідно було перенести престол назад – в центральну частину храму. А коли престол переноситься, то весь храм переосвячують заново.

Для будь-якого храму це дуже рідкісна подія.

Наприклад, цей храм освячували втретє. Перше освячення було після завершення будівництва – у 1830 році, друге – у 1943 році, коли після визволення Харкова від німців в церквах дозволили служби.

… Я приїхав раніше, тому людей в храмі ще небагато.

Ось він, майбутній престол. Хрест посередині – це як би п’ятий стовп – в нього вкладаються мощі, і тому Літургія буде здійснюватись на мощах. Мощі є так само і в антимінсі (який використовується замість престолу в походних умовах).

Приїхав отець благочинний. Він служить в Троїцькому храмі у Харкові.

Функція благочинного – спостерігати за порядком в єпархії і етичною поведінкою служителів церкви.

А це син благочинного – протодиякон Олексій. Його звуть так само, як і батька. О.Олексій перевіряє, чи все приготовлено до освячення храму. Потрібні ножі, мотузка, посуда для вина і води, воскомастих та інше.

Соборний протодиякон Андрій Баранов тим часом пояснює нашим півчим особливості чинопослідування.

Протодиякон грізний і суворий – таке у мене склалося враження.
Для тих, хто не знає: протодиякон – титул білого духовенства, головний диякон в єпархії при кафедральному соборі. Протодиякони нерідко славляться своїм голосом. Андрій Баранов – не виняток. Голос у нього ДУЖЕ потужний!

ОТці-співслужителі. Отець Михайло Скорик та отець Дмитро Гужва. Отець Михайло в 1981 році був настоятелем цього храму, і одного разу брила штукатурки, що зірвалася зі стелі, мало не вбила його.

Хоч я ні словом з ними не перекинувся, але Михайло Скорик справив на мене враження дуже доброї і мудрої людини.

Все готово…

Владика благословив священикам омити майбутній престол, одягнути дску, срачіцу і обмотати вервием. Чим вони і зайнялися.

Михайло Скорик кропить престол святою водою.

Тепер по стовпах ллється гарячий воскомастіх – спеціальна рідина, що складається з воску, рожевого масла, мира, ладану і ще декількох складових. Природно, що рідиною воскомастіх стає тільки в гарячому стані.

Потім приноситься дска (або дошка, просто в давньослов’янській – без тітли). Отець Андрій перевіряє, щоб мітки збіглися. Дска покладається зверху – і в отвори для цвяхів знову ллється воскомастіх.

Потім беруться дерев’яні цвяхи (це у нас дерев’яні, а в інших місцях, я чув, використовують ковані залізні – в “Софріно” вони 100 доларів за 4 штуки продаються) – і природними камінням забиваються в свої місця.

Камені ці потім кладуть під престол, а місця, залиті воскомастіхом, зачищаються ножами.

Ось вони – камені під престолом …

Молитва …

Зачищається воскомастіх.

Приносяться дві посудини. Один – з гарячою водою, інший – з вином, змішаним з рожевою водою.

Три рази з цих посудин вони виливають на трапезу (інша назва престолу), потім священики розтирають по кришці рідину руками, а потім насухо витирають рушниками.

Після цього престол з усіх боків помазується святим миром.

І одягається в перший одяг. Як людина. Цей перший одяг, срачіцу, вже ніколи з престолу не знімають.

Потім спеціальним способом престол обв’язується вервіем (тобто мотузкою).

Після цього храм з усіх чотирьох сторін помазується миром, кадится і кропить святою водою.

В цей час парафіяни моляться, стоячи на колінах.

Перша частина освячення закінчилася. Тепер потрібно дочекатися прибуття архієрея, який вкладе мощі під престол і одягне його в індітію – верхній одяг.

Владику готуються зустрічати настоятель о. Андрій з хрестом …

… і парафіяни з короваєм відразу біля воріт.

Всі інші теж в очікуванні.

Чекати довелося зовсім недовго (ось що значить правильна організація): майже відразу з’являється архієпископ Онуфрій.

Особисто для мене стало відкриттям, що він досить молодий (йому в березні виповнилося 43 роки).

На нього відразу надягають якусь мантію. 🙂

Він заходить до храму – і починається процедура його одягання ….

…. під час якої йде служба.

Останні штрихи.

Готово!

Триває процедура освячення престолу, яка переходить в Літургію.

Ось вона, частинка святих мощей.

Яка вкладається в хрест.

Починається таїнство причастя.

Після архієпископа причащаються інші священики, а потім – і парафіяни.

Причастя парафіян я вже не знімав …

ЗІ. Частину тексту я безсовісно поцупив у о. Андрія –  я не такий обізнаний у церковних справах. 🙂

Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.

Мій блог - некомерційний проект.

Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!

Цікаво про різне.
- Харків і харків'яни - 10 років (2006 – 2016 рр.).
- Парк Горького - прогулянка літнім днем.
- Діти під куполом цирку - без страховки!!!
- Як освячують храм і престол.
- Прогулянка Харківським старим цирком.
- Недригайлів - свято Івана Купала.
- Харківський IMAX - погляд зсередини.