«Відчуття цілковитої безглуздості» — про «внутрішню кухню» податківців та корупцію у ДФС
В січні 2019 року Інформаційний портал «СтопКор» взяв у мене інтерв’ю. Загалом планувалось дві частини, однак з невідомих мені причин опублікована була тільки одна…
Олександре, розкажіть, як та чому ви змінили затишний кабінет податківця на офіс правника по інший бік барикад?
Так, дійсно, я пропрацював в податкових органах майже 18 років, спочатку звичайним інспектором у сільській податковій, потім в районній інспекції міста Харкова і лише потім в обласній податковій. Я це кажу для того, щоб було зрозуміло, що мені є з чим порівнювати як у розрізі років, так і в розрізі посад.
Чому саме я пішов – ніколи не приховував.
Останні роки роботи мене постійно переслідувало відчуття цілковитої безглуздості того, що ми робимо. Відчуття того, що податкова стала інструментом для заробляння коштів високопосадовцями. Якщо ви пам’ятаєте, тоді за часів Клименка почалася боротьба з «обнальними» фірмами. Саме тоді з’явився податковий блок і система зіставлення, яка допомагала простежити весь ланцюг від виробника/імпортера до кінцевого споживача чи виробника.
В результаті самою «сім’єю» були створені фірми, які використовувались для мінімізації податків (так звані податкові ями або транзитери) . Вони мали статус «офіційних» та називалися «майданчиками» або «держпрограмою». Якщо бізнес користувався для відмивання коштів саме ними, то ніхто його за це не переслідував. Але якщо хтось використовував послуги сторонніх обнальних контор (де відсоток був менший) так званих «партизанів»… (красномовна пауза).
Від податківців вимагалось здійснювати перевірку тільки тих, хто користувався послугами «партизанів» і в жодному разі не чіпати тих, у кого в постачальниках були «майданчики». І це лише один з моментів із життя та внутрішньої кухні системи, просто дуже показовий.
А якщо брати глобально, то сама робота виглядала так, що зазвичай Київ «спускав» на місця завдання, іноді доволі безглузді й нікого не цікавило, як та яким чином ти будеш їх виконувати. Тож ми приходили на роботу на 9 ранку і йшли з роботи о 10-11-12 ночі, і це якщо «все добре». Тобто це увійшло за правило, кожного дня так. А коли у тебе термінове завдання керівництва (київського чи місцевого), ти працюєш до 5 ранку, потім їдеш додому, щоб прийняти душ та поснідати, і о 9 ранку ти вже знову на роботі.
Я пішов з роботи у січні 2013 року, але на той час нам вже 4 роки обіцяли підвищення заробітної плати та все відкладали. При цьому всі без винятку підрозділи купували за власні кошти папір, заправляли картриджі у принтерах, ремонтували комп’ютерну техніку. Все канцелярське приладдя за свої, поштові конверти та марки за свої, ремонти в кабінеті за свої та ще й ти зобов’язаний виписати в обов’язковому порядку журнал «Вісник» («Вісник податкової служби» – ред.) і аналогічну місцеву газету. Не хочеш купувати папір, марки та виписувати вісник – то попроси у платників.
Отже, не такий вже і затишний був той кабінет?
Знаєте, я добре пам’ятаю одну справу, коли протокол про корупцію склали на працівницю відділу примусового стягнення. Знаєте за що? За те, що вона збирала гроші в бюджет.
Їй довели план з забезпечення надходжень шляхом продажу безгосподарного майна, яке на той час податкова вже майже не виявляла (бо 99% безгосподарного майна стали отримувати місцеві ради), але план доводили. Так от, щоб його, виконати ця працівниця просила підприємців сплатити до бюджету кошти (хто скільки може) із призначенням платежу – начебто вони надійшли від реалізації такого безгосподарного майна. Результат – протокол за корупцію.
Час від часу Київ доводить завдання зі зменшення недоїмки (боргу) в розрізі сум. Наприклад, щоб не було жодного боржника з боргом 100 грн і менше, а кількість боржників з боргом до 1000 грн суттєво знизилась.
Але щоб ви розуміли, серед таких боржників більшість – це ті, з ким у податківців взагалі немає зв’язку телефоном, а писати листи – то довго, бо термін виконання завдання обмежений. Тож майже завжди, щоб погасити борг до 100 грн, податківці збирали власні кошти та йшли до банку і платили. Борг від 100 до 1000 вішали в ті часи на податкову міліцію – а там вже як хочете: або самі платіть, або знайдіть тих, хто сплатить чужий борг.
Або хочете ще один приклад? Напевно, пам’ятаєте як з подачі Клименка в податкових були створені ЦОПи? До речі, саме за створення ЦОПів, які в рази покращили обслуговування, йому, думаю, цілком щиро вдячні як бухгалтери, так і підприємці. Але як вони ремонтувались, а деякі фактично будувались?
Затверджує, наприклад, Київ проект реконструкції на 1 мільйон гривень і виділяє ці кошти з бюджету (я чув, не знаю, чи правда, що 50% від виділених коштів начальник інспекції мав повернути потім готівкою на Київ). Але вся справа була в тому, що насправді це лише третина потрібних коштів, а то й чверть. Решту начальник інспекції мав взяти «де хочеш». Перевіряти готовність ЦОПів Клименко приїжджав особисто і якщо щось не відповідало вимогам, які він висував, то такому начальнику був «гаплик». Частину коштів начальники інспекцій «вициганили» тоді у місцевих бюджетів. А частину зібрали у бізнесу. Хтось давав саме готівку, хтось сплачував за матеріали чи роботи. Так «усім миром» і збудували ЦОПи.
І після цього на нараді «Ви ж дивіться, щоб ніякої корупції». Слухаєш і не розумієш, чому при цьому нікого жодним чином не бентежить корупція на користь держави чи самої служби, в чому різниця. Бо якщо податківця ловлять, не важливо – взяв він гроші, щоб придбати папір для управління чи собі на новий телефон. Нікого це не буде цікавити, як і не цікавило, коли брали ту дівчину, яка збирала гроші як сплату за реалізацію безгосподарного майна.
Під кінець мене вже буквально нудило від лицемірства, подвійних стандартів та від безглуздої праці до п’ятої ранку. Коли зрозумів, що вже більше так не можу, просто пішов.
А щоб закрити цю тему, хочете наостанок одну історію, яка не стосується мене особисто?
Коли почалася війна з Росією, податкові інспекції, які були в Донецьку, перевели до Маріуполя. На той час працівники цих інспекцій встигли роз’їхатись по всій країні, втікаючи від війни. За два тижні до того, як мав закінчитися термін переводу інспекцій до Марика, відведений постановою, вони почали телефонувати до своїх інспекцій вже за новим місцем розташування та запитувати, коли ж їм повертатися на роботу, куди і яким чином (це січень 2015 року).
На це їм відповіли «Хто хотів працювати – вже давно працює. Нам в нових умовах така кількість людей, як була, не потрібна, тож пишіть заяви і звільняйтесь за згодою сторін. Не напишете – звільнимо за статтею». Хочу нагадати, що на той момент термін переводу цих інспекцій ще не скінчився, працівники почали турбуватись завчасно, письмово про майбутнє скорочення чи звільнення їх ніхто не повідомляв. Як і про те, куди та коли їм потрібно прибути на роботу. Тож вимога, щоб вони писали заяви на звільнення за згодою сторін, була просто протиправною та суперечила КЗОТу.
Що я хочу цим сказати – у податковій, якщо розглядати її як систему, абсолютно нелюдське ставлення до рядових працівників, їх взагалі не вважають за людей. І ця історія ще раз це ілюструє. А ви питаєте, чому хтось звідти йде.
Проте суспільство також не у захваті від податківців. Чи можлива взагалі, не кажучи вже про найближче майбутнє, зміна ставлення до фіскальної служби?
Ні, глобально ставлення не зміниться – хіба що трансформується. В жодній країні світу фіскальну службу не люблять ні громадяни, ні бізнес.
Але у нас і тут «країна контрастів». У нас громадяни і бізнес докоряють податковій тим, що вона корумпована і при цьому усі, хто може, із задоволенням користуються цим механізмом, бо він дозволяє платити менше, ніж до бюджету. Доходить до маразму. Підприємець, який недоплатив 100 тисяч, приходить до податкової та розв’язує питання умовно за 20, виходить і починає розказувати, яка сволота в податковій, бо обідрала його на 20 тисяч. Тому насправді у мене виникає враження, що бізнесу загалом дуже до вподоби корупція, але він просто хоче трошки дешевше, а зараз йому ціна не подобається і тому він її чортує на чому світ стоїть і не любить податкову бо «дорого ж».
Ну, а в інших країнах фіскалів не люблять, бо вони не дають ухилятися і не корумпуються, зарази.
Тож коли ми здолаємо корупцію (а це відбудеться рано чи пізно), наша вітчизняна нелюбов трансформується в західну нелюбов, та й все на тому.
Питання ставила головний редактор порталу «СтопКор»: Любов Чуйко
Оригінал інтерв’ю на сайті СтопКор…
Чтобы не пропустить важную информацию, подписывайтесь на мой телеграм-канал «Налоговый консультант»!