Одного разу зимовим ранком…

В одному місті жила зла жінка з донькою і падчеркою. Доньку вона любила, а падчерка нічим їй не могла догодити. Що не зробить падчерка – все не так.

Була зима, – місяць лютий. Морози стояли злі та тріскучі ….

У таку-то пору, рано вранці, поки всі спали, зла мачуха розбудила свою падчерку, та й каже їй:
– Сходи но ти в ліс та нарви там пролісків. Завтра сестриця твоя іменинниця, – і випхали її з дому майже в чому мати народила.

Іду я вранці по Гідропарку.
Гуляю, значить, свіжим повітрям дихаю, а тут вона мені назустріч йде…

замерзла вся….

Та й як тут не замерзнути, коли з одягу на тобі тільки ночнушка прозора на голе тіло, та капці на босу ногу.

– Забери мене з собою добрий молодець, – каже дівчина красна синя, – обігрій нагодуй, а я тобі потім обов’язково в нагоді стану! 😉

Нічого не вдієш, довелося прогулянку кинути – і терміново рятувальними роботами зайнятися. 🙂

Але це все казка була, а тепер правда буде…

Голая на снегуууу…
Синенькая на белом.
Шо мне с тобою делать.
С голою на снегууууу…

Історія зйомок

Якось взимку 2012 року попросилася до мене на TFP дівчинка Оля 🙂 “Хочу фоток на снігу”, – каже. Ну, і скидає посилання приклади, які її, так би мовити,  надихнули.

Дивлюся я на ці фотки. І по стану снігу та погоди бачу, що там, ну, максимум мінус 5 градусів, а то, може, і взагалі близько нуля. А за вікном – зовсім не мінус п’ять, а мінус 24 градуси.

Спробував я їй пояснити, що в такий мороз знімати не можна, бо кирдик їй настане дуже швидко, так шо вона і чхнути не встигне. Але ні, вперлось дівчисько: “Хочу прям щас”. І все тут. І зайшла з козирів: “Не хочеш ти, я іншого фотографа знайду”.

Власне, це те, що і змусило мене погодитися, тому як я розумів, що так, дійсно знайде, причому запросто. А інший, на відміну від мене, міг виявитися менш досвідченим в тому, що стосується процесу переохолодження та замерзання.

Справа в тому, що вловити ту тонку грань, коли організм вичерпав свої резерви – і вже пора начитати кликати рятувальників, досить важко. Більш того, процес замерзання загрожує зміною свідомості, коли людині здається, що все нормально, а насправді вже, власне, все, вона майже на межі відключки.

Мені в подібних екстремальних умовах бувати вже доводилося, як і бачити, як відбувається процес замерзання (все закінчилося добре), а от чи був такий досвід у іншого фотографа, ХЗ. Тому я і погодився, оскільки це, на мій погляд, було меншим злом в цій ситуації.

Але перш ніж їхати в ліс, проінструктував дівчинку.

1. Білизну не вдягати взагалі. Якщо її буде видно крізь ночнушку або якщо вона вирішить (як спочатку хотіла) зніматися НЮ, то надягати і знімати білизну – це зайва втрата часу. А його і так буде мало.
2. Ні в якому разі не вдягати ніякі капронові колготи, які потрібно довго натягувати на ноги. Знову-таки – час.
3. Обмежитися мінімальною кількістю, але максимально теплого одягу. Умовно кажучи, краще одні штани і один светр, ніж кілька.
4. Взяти з собою подругу, яка допоможе швидко роздягнутися і одягнутися.

Ну, і залишалося сподіватися на потепління.
На жаль, надії на потепління так і залишилися надіями. У день, а точніше, ранком в день зйомок, на вулиці було -24. Подружка моделі, яка повинна була допомагати роздягатися-одягатися та інше, на зйомку не з’явилася, бо поїхала в стольний град Київ в якихось своїх справах.

Я знову намагався відрадити Ольгу від зйомки, розуміючи що переохолодження, та ще при такій температурі, – загрожує, як купою всіляких хвороб, так і звичайним «Memento mori» (якщо хто не знає, найправильніший переклад – «Моментально! …. І в море!»). Але у мене нічого не вийшло.

Перше роздягання пройшло досить добре. Щоб не морозити модель даремно, я спочатку поганяв її одягнену по стежці, вибираючи потрібну точку і налаштовуючи фотоапарат, та позначив місце, де вона повинна була стати вже “в образі”.

Залишалося тільки роздягтися, пробігти швидким кабанчиком – і таким же швидким ховрашком (враховуючи комплекцію Олі) – на точки. Ну, і відзняти кілька кадрів. Після цього я допоміг їй одягтися, ми випили гарячого чаю і пішли на іншу точку.

На першій локації весь процес зйомки, між першим і останнім кадром, зайняв близько 2 хвилин.

На другий локації все пішло набагато гірше.
Зйомка зайняла близько 6 хвилин – здавалося б, небагато, але за ці 6 хвилин Оля замерзла дуже сильно.

Щоб прискорити процес, закінчивши знімати, я кинув фотоапарат в сумку – і метнувся до неї. Підхопив на руки і швидко відніс до дерева, під яким вона склала речі.

Але було уже пізно. Пальці на руках у неї не згиналися. Ноги не влазили в чоботи – настільки вони заклякли. Вона не могла одягатися самостійно. Більш того, зі словами “Я зараз зігріюсь і потім одягнуся” вона як була в цьому сарафані, так і сіла під деревом, згорнувшись калачиком. Почався той самий процес замерзання, про який я вам розповідав на самому початку.

– Ага, так щас, – сказав я собі, – ми таке вже бачили! 🙂

Вам коли-небудь доводилося одягати дівчину з нуля? Мені тепер – так! 🙂
Не гаючи часу на вмовляння, я просто підняв її на ноги, здер з неї цей сарафан, залишивши в чому мати народила, і почав одягати самостійно.

Штани, шкарпетки, светр, куртка … Ноги довелося буквально забивати в черевики – настільки вони заклякли. Після чого підхопив її під руку і побіг, змусивши бігти разом зі мною. Відігрівшись і попивши гарячого чаю, вона по-молодецьки заявила, що хоче ще: «Я можу!». Але я вже твердо сказав “ні” – і припинив фотозйомку.

Бо було зрозуміло, що після ще одного роздягання я можу її вже й не одягнути – і все, що залишиться, – це тільки присипати її сніжком, залишити до весни. Так що я викликав таксі – і ми поїхали в піцерію снідати. Ну, або обідати – дивлячись як рахувати. 🙂

Висновки.
Знімати взимку можна, але за умови, що на вулиці не так холодно і є команда підтримки. В ідеалі – з теплим мікроавтобусом, щоб можна було відігрітися і попити гарячого чаю. Ну, а такі експерименти, як ця моя фотозйомка, краще не проводити, тому що вони можуть закінчитися дуже сумно.

Ну і, якщо вам цікаво, незважаючи на це все, модель не захворіла і навіть нежить не підхопила. Все закінчилося благополучно, але повторювати таке я вам не раджу. Ніколи так не робіть!

P.S. Ми потім ще пару раз вибиралися з Ольгою на зйомки, але вже не в таких екстремальних умовах… 🙂

Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.

Мій блог - некомерційний проект.

Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!

Цікаво про різне.
- Харків і харків'яни - 10 років (2006 – 2016 рр.).
- Парк Горького - прогулянка літнім днем.
- Діти під куполом цирку - без страховки!!!
- Як освячують храм і престол.
- Прогулянка Харківським старим цирком.
- Недригайлів - свято Івана Купала.
- Харківський IMAX - погляд зсередини.

Переглянути всі косплейні фотографії.