«Залізне полум’я» – Ребекка Яррос
Я дуже пізно купив «Четверте крило», тож його продовження «Залізне полум’я» авторства Ребекки Яррос (видавництво КСД) прочитав буквально через кілька місяців після першої частини.
І, щиро кажучи, був вражений, наскільки авторка по-іншому написала другу частину, якщо її порівнювати з першою.
Перша частина – та, що «Четверте крило» – як на мене, виглядала як консистенція найпопулярніших штампів, які існують у літературі взагалі, та ще і приправлені творчістю Анаїс Нін 🙂
А от «Залізне полум’я», на відміну від першої частини – це вже цілком «доросле» фентезі. Яке виглядає так, наче авторка нарешті отримала впевненість у собі, у своїх силах як письменниці, і почала писати не як «треба», а як самій хочеться.
Ну або перша частина – це свідомий-таки «факап», який слугував для того, щоб залучити до читання дітлахів, які народилися після нульових.
Бо, якщо чесно, нічим іншим я не можу пояснити таку разючу зміну в стилі та манері оповіді.
Вибачте за цю рефлексію, бо я трошки охрінів, читаючи «Залізне полум’я» та порівнюючи його із «Четвертим крилом».
А тепер по суті.
«Залізне полум’я» – це вже фентезі, рівень якого точно не нижче всього, що було написано в цьому стилі іншими авторами. При цьому його перша чверть може видатися навіть трошки нудною. Бо всі персонажі в ній намагаються у те, що можна було б назвати «політикою». Розмовляють, домовляються, щоб не висовуватись і щоб їх не попалили.
Їм це ні дідька не допомогло, тож після першої чверті починається традиційне для першої частини «біжимо-виживаємо» – й оповідь нарешті набирає належної динаміки.
І якщо в «Четвертому крилі» я міг передбачити кожен наступний сюжетний хід, то в «Залізному полум’ї», перегортаючи сторінку, я щоразу хапався за голову: «Ох нічого собі, охрініти можна»!
Тож «Залізне полум’я» написано дуже круто – я не міг передбачити жодного із сюжетних ходів, і кожен поворот сюжету мене дивував так, що я залишався у повній розгубленості. Бо як же ж так, ну чому саме так, ну все ж добре було!
Ну а її закінчення, коли один із головних героїв із вершника дракона перетворюється на веніна – це просто повнісінький триндець!
Щоб ви розуміли – коли я дочитував книжку, була десь друга година ночі. І коли я її дочитав, то підібрав щелепу, яка дуже гучно і боляче гепнулась об стіл, і пішов спати. Але ще три години не міг заснути, бо в голові крутилось: «Курва!».
Чи варто читати серію Ребекки Яррос про Емпіреї? Так, однозначно це варто зробити, якщо ви любите фентезі.
Просто потрібно буде перетерпіти першу частину із її передбачуваністю сюжету та рожевими стражданнями героїні, яка закохується у поганця – і тоді у другій частині на вас буде чекати повний треш і угар охрінінного й ульотного фентезі. 🙂
З нетерпінням чекаю на продовження!
А так виглядає “Залізне полум’я” Ребекки Яррос в США. Жива фотка від мого друга який там живе.
Мені здається що українське видання виглядає солідніше і точно товстіше ніж американське 🙂
Окремо, що зацікавило особисто мене, це те що ціна там десь така ж як і тут 🙂
Але, як на мене, у КСД вона виглядає краще чим її американський варіант.
Моя оцінка 10/10
З моїми іншими оглядами книжок ви можете ознайомитися в рубриці «Книжкова полиця».
Автор: Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.
Мій блог - некомерційний проект.
Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!