«Пута Геркулес» – Жасмін Мас
Наскільки перша частина цієї оповідки була динамічна й захоплива, настільки друга нудна та стрьомна. Таке враження, що Жасмін Мас просто не знала, що писати далі, проте успіх першої книги потребував швидкого продовження. От воно й відбулося у вигляді «Пута Геркулес» (видавництво «КСД»).
У другій частині головні герої кінцівки першої половини книжки тупо займаються якоюсь фігнею.
Вони страждають від «почуттів» одне до одного, при цьому поводяться як повні ідіоти та творять люту дичину.
Реально, пів книжки – це монологи про те, як вони хочуть (чи хочуть, але не можуть) одне одного. І при цьому кожен із них якось по-дебільному поводиться в цій феєрії бажаного сексу.
Тож перші десь ¾ книжки вкрай нудні, бо глобально це якісь міждусобойчики між трьома головними героями.
Ну і звісно ж.
Геркулес, яку двоє хтоніків оженили з собою обманом, ненавидить їх. Але ці два чудовиська в неї закохані. Хоча при цьому поводяться як юні дибіли. «Гиии баба… їбать… хочу їібать бабу…»
Вибачте.
Вибачте ще раз. Але в першій частині нам дають зрозуміти, що не буває слабких богів і не буває дурних богів. Бо слабкі помирають на арені, а дурні – під час Гартування. Двоє хтоніків, які були настільки розумними та стратегічно продуманими, щоб одружитися з Алексіс (Геркулес), аби їх не одружили з олімпійцями, далі виявляються абсолютно неадекватними людськими підлітками 15 рочків (насправді їм 22+).
Це бісить.
Друге, що мммм… дивує.
Молодші хтоніки – це «Загін смерті», який має вбивати титанів, та і всю іншу погань. Сильніше за них немає створінь на землі. Але їх постійно хтось чи щось угандошує майже до смерті (попри те, що вони безсмертні).
Наша головна героїня Алексіс/Геркулес десь так само. Вона типу центральний персонаж, але до самого останнього моменту ну ніяк не може виявити свою силу.
Тому вона постійно встряє в якісь заварушки й із кожної з них виходить дивом живою. Але настільки покаліченою, що потім відновлюється тижнями. І, канешно, вона, страждаючи, майже померши, отримує надзвичайні сили, які їй судилися самою Долею.
А, ну і десь в процесі вона покохала своїх двох чоловіків, які одружили її з собою обманом та яких до цього вона ненавиділа. І вони стали «єдиним цілим».
Немічний захисник став могутнім. Наймогутніший бог був зганьблений…
Купа стереотипів, приправлена порнографією майже в стилі Анаїс Нін.
Забув сказати, що десь половина книжки – це еротичні описи страждання персонажів одне до одного, які зводяться до цілком порнографічних описів статевих актів та окремих частин тіла 🙂
Не маю нічого проти такого, бо врешті-решт я свого часу читав твори Анаїс Нін (як ви вже мали зрозуміти. Але враховуючи цей мій досвід, усі описи еротичних страждань і статевих актів були для мене вторинними. Так, наче автора їх списала саме в Анаїс Нін – «його член, увитий синіми жилами…» (дідько).
Авторка намагається подати головну героїню одночасно: цнотливою та розбещеною, врівноваженою й неадекватною, розсудливою й нестриманою, розумною, але дурою, генійкою, але ідіоткою.
Мені здається, це щось псіхічеське, забув, як називається.
При цьому сюжет повний дірок, які ніхто не пояснює.
З одного боку молодші хтоніки – це найкращі бійці на планеті. А з другого, як я вже писав вище, їх постійно удєлують то якісь титани, чисто випадково, то якісь тварини на арені.
Світ створений авторкою не логічний, не продуманий, він містить купу незрозумілостей і дірок.
Зокрема незрозуміло, нахріна вони полюють титанів, нахріна вони звільняють від них світ і типу захищають людей, якщо на людей їм начхати.
Чому боги, зокрема хтоніки, котрі є найкращими бійцями, яких всі до усрачки бояться, настільки слабкі, що з кожної бійки з тими ж титанами виходять вкрай покаліченими. Або майже мертвими. І не здихають тільки тому, що умовно безсмертні (безсмертного можна вбити, та якщо він помер не до кінця, то в нього офігенна регенерація).
Повернуся до початку.
Наскільки в першій частині все було прикольно, захопливо й незрозуміло, що ти не міг відірватися, бо було цікаво «а що буде далі», настільки у другій частині все нудно, тупо, неясно й нелогічно.
Дочитував через силу, просто щоби зрозуміти, чим авторка закінчить всю цю трахомудію.
Моя оцінка 4/10.
Відгук про першу частину «Кров Геркулес».
З моїми іншими оглядами книжок ви можете ознайомитися в рубриці «Книжкова полиця».
Автор: Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.
Мій блог - некомерційний проект.
Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!