«Кров Геркулес» – Жасмін Мас
Скажу відразу: «Кров Геркулес» авторства Жасмін Мас (видавництво «КСД») – найнезвичніше фентезі, яке мені доводилося читати.
Бо ну вона перевернула все з ніг на голову і звичайні та звичні моменти виставила в дуже незвичному світі.
Отже, у світ людей, умовно в поточну нашу буденність, повернулися Титани. Які почали тупо знищувати всіх людей, які бачать у своїй досяжності.
Щоб протистояти Титанам, грецькі боги повертаються з забуття. При цьому вони не просто повертаються з забуття, а очолюють і стають керівниками людської цивілізації, яка в той момент уже занепадає.
Тож Боги стають панівним керівництвом в людській цивілізації та встановлюють свої правила й закони.
При цьому паралельно у Богів була війна між собою – між умовно «світлими» (Олімпійцями) та трошки «темненькими» (Хтонічними).
«Темненькі» начебто програли й зараз роблять брудну роботу, вбиваючи Титанів, коли ті своїми діями зазіхають на світ людей – або Богів.
Ну і сторона, яка програла, як ви розумієте, дуже хоче реваншу.
Проте є одна біда.
Всі Боги володіють якимись надсилами. Кожен своєю, і кожна така сила унікальна. Сили Олімпійців більш «мирні», та загалом теж можуть спричиняти смерть. Сили Хтонічних здебільшого «гроб-гроб-кладбіще» – смертельні за замовчуванням.
Однак при цьому Боги дуже фігово розмножуються. Дітей народжується вкрай мало, і це основна проблема. Так, навіть не чистокровних дітей, коли бог/богиня сходиться із людиною, достобіса мало. У всіх Богів.
Тож складається паритет.
Олімпійців у 10 разів більше, ніж Хтонічних богів. Але здібності Олімпійців не такі агресивні, як здібності Хтонічних. І при цьому Олімпійці не дуже бійці. Хтонічні ж боги агресивні й хочуть реваншу.
Алексіс – звичайна людська дівчинка, яка не знає, хто її батьки, і живе у прийомній сім’ї. Пізніше в цю сім’ю вселяють ще й хлопчика, який стає її названим братиком.
Прийомні батьки не люблять цих дітей, та знущаються з них, в терплять їх тільки тому, що за них дають талони на їжу.
Діти голодують і мерзнуть. У якийсь момент їхня прийомна мати помирає за загадкових обставин, а Алексіс у її смерті звинувачує прийомного батька.
Та замість звільнення від знущань діти опиняться на вулиці. Бо прийомна мати мертва, батько в буцегарні, а трейлер, де вони жили, конфісковують як місце злочину.
Тож діти починають жити в лісі, як безхатьки, в якихось коробках і харчуються з тих талонів, які їм продовжує видавати держава.
Таким чином у їхньому житті мало що змінюється. Хіба що зникають побиття та знущання, проте залишаються голод і холод.
Бідосі мерзнуть і схожі на скелети, але продовжують навчатися в школі, де потерпають від булінгу однокласників. При цьому Алексіс – геній математики, якого ще ніколи не було в цій школі.
Поки що все захопливо, так? 🙂
У момент, коли вона складає випускний іспит із математики й підписує його своєю кров’ю (мммм…) – усе починає йти не так.
З’являються Боги, забирають її з іспиту та кидають у бій на арені Колізею, не пояснивши НІХРІНА.
Вона дивом виживає у цій бійні – і її, без жодних пояснень, не запитавши ні імені, нічого, забирають на «гартування» – процедуру, яку проходять усі молоді боги чи напівбоги перед тим, як стати безсмертними.
Далі сюжет починається розвиватися в стилі «біжимо-виживаємо». Дуже динамічний і дуже захопливий. Украй непередбачуваний у тому, що має статися далі.
Я був насправді дуже захоплений його розвитком і не міг відірватися від оповідки.
Якщо вам здається, що тут має бути «але», то вам не здається. 🙂
Головна героїня, Алексіс, дуже схожа на Вайолет Сорренґейл із «Четвертого крила». От прям дуже-дуже. Як і ситуація, в якій опиняється головна героїня. Обидві тендітні й легко зазнають фізичних пошкоджень. Обидві хочуть досягти своїх цілей, хоча й не дуже розуміють їх. Обидві проходять знущальні випробування – і БІНГО! Начебто не мають таких самих надприродних сил, як решта їхніх однокурсників.
І мммм… полуничка на тортику: після проходження випробувальних навчань мають на все життя пов’язатися зі створінням. Тіко Вайолет із драконом, а Алексіс просто з якимсь диким створіннячком.
Курва.
У мене реально було відчуття дежавю.
Це відчуття вкрай посилилося, коли в результаті підступних маніпуляцій Алексіс виявилася одруженою відразу із двома чоловіками – хтонічними богами.
А, і при цьому теж виявилася «хтоніком»…
Дідько, у мене тут просто пряма асоціація з Анітою Блейк, яка врешті-решт одружилася з вампіром і вовкулакою.
Отже, це чудова й захоплива книжка, в якій боги схожі на людей й як звичайні люди творять якусь херню. Чому взагалі відбувається те чи інше – взагалі незрозуміло (чому попри те, що всі страждають від відсутності дітей, три чверті з них вбивають під час процедури ініціації) та навіть трішки безглуздо.
Але все написано настільки талановито й захопливо, що попри все це, ти все одно не можеш відірватися, аж поки не дочитаєш до кінця.
І так, розв’язка для мене виявилася неочікуваною. Настільки, що я аж прифігів.
Отже, це дуже добротний розважальний фентезійний роман, таке собі темне «роментезі». І попри дежавю, яке мене не відпускало весь час, я в щирому захваті.
Якщо ви шукаєте захопливе фентезі на декілька вечорів – це варто прочитати. Бо якщо навіть мене, попри все, захопило і не відпускало, аж поки не дочитав, воно варто того, щоб його прочитати. 🙂
А, і шоб ви розуміли: коли я дочитав і пішов спати о другій годині ночі, то потім ще до ранку бісився з усього цього та прокручував усе в голові. Думаю, це показник 🙂
Ну і тої, у цієї книжки є продовження. Я його вже купив, але поки що не маю часу, щоб сісти й прочитати 🙁 Від чого неймовірно страждаю 🙂
Моя оцінка 9/10.
З моїми іншими оглядами книжок ви можете ознайомитися в рубриці «Книжкова полиця».
Автор: Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.
Мій блог - некомерційний проект.
Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!