«Оніксова буря» – Ребекка Яррос
«Оніксова буря» Ребекки Яррос – довгоочікуване продовження «Четвертого крила» й «Залізного полум’я» та… повнісінький відстій, як на мій особистий погляд.
Після «Залізного полум’я», другої книги із серії «Емпіреї», від якої я був у неймовірному захваті, я з величезним нетерпінням чекав на продовження.
І це вперше в житті я з таким хвилюванням очікував на вихід чергового тому. Слідкував за датою виходу, не спав, аби зробити замовлення на сайті видавництва «КСД» одним із перших.
Можливо, такі завищені очікування і призвели до такого нестерпного розчарування.
Бо перші три чверті книги тупо нудні.
Початок книги взагалі настільки ніякий, що, через силу дочитавши десь до 120 сторінки, я взагалі кинув її читати. Востаннє таке зі мною сталося десь у 1985 році, коли я читав «Спартака» Джованьйолі. Більше до цієї книги у мене такого не було.
Але тижні через три я знову до неї повернувся («Спартаку» так не пощастило), щоб усе ж таки дочитати.
Отже, щоб ви розуміли, першу чверть книги вони лише збираються летіти на пошуки родичів Андарни. Чверть книги, зайняв опис підготовки, де, по суті, нічого значного не відбувається.
Потім у другій і третій її чверті вони шукають сьомий вид драконів на островах, але навіть це вкрай не захопливо та достобіса нудно.
А вся динаміка, хоч якось схожа на ту, від якої я був у захваті, читаючи «Залізне полум’я», з’являється лише в останній чверті книги. Та, по-перше, вже пізно, бо враження від книги на той момент повністю зіпсоване. А по-друге, на той момент розв’язка вже і так стала очевидною.
Бо половину книги всі головні герої покладають такі надії на сьомий вид драконів (Іридів), що стає зрозуміло, що з цим їх чекає повнісінький облом.
Тож коли Іриди, зустрівши пошуковий загін «на порозі свого лігва», відмовляються мати з ними будь-які справи (передбачувано), і лише один із них хоч якось вислуховує Андарну, стає зрозумілим, що саме він і допоможе потім.
Навіть те, чим приблизно все скінчиться, стало очевидним у момент, коли пошуковий загін відвідував короля Кортліна на першому острові.
Звісно, я не міг передбачити абсолютно всіх сюжетних ходів, типу хто із команди загине, хто виявиться ще одним зрадником-веніном і тому подібне.
Проте основний розвиток сюжету та чим усе скінчиться, було настільки передбачуваним, а написано все настільки нудно й нецікаво, що це, напевно, одна із найгірших фентезі, яку мені довелося читати за все моє життя.
І тої, можна скільки завгодно розказувати, що це не фентезі, а роментезі, і про закони цього жанру та про те, що я «занадто старий для цього» (як на мене, це просто звичайнісінький ейджизм). Але, це все не більше ніж маніпуляція, бо незалежно від жанру чи його особливостей у літературі все працює однаково.
Тож я не розумію, як після бомбезного «Залізного полум’я» можна було написати таку огидну посередність.
Я неймовірно розчарований із цього всього й не впевнений, що взагалі далі куплю продовження цієї серії, якщо воно буде.
Моя оцінка 4/10.
З моїми іншими оглядами книжок ви можете ознайомитися в рубриці «Книжкова полиця».
Автор: Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.
Мій блог - некомерційний проект.
Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!