«Кінець зміни» – Стівен Кінг
«Кінець зміни» Стівена Кінга (видавництво КСД) – це третя й остання книжка в його трилогії про колишнього детектива Білла Годжеса.
Думаю, ви здогадуєтесь, що ця книжка остання, бо детектив Годжес у ній помирає. 🙁 І, щиро кажучи, як на мене, це скоріш добре, ніж погано. 🙁
Бо, як на мій особистий погляд, книжка вийшла вкрай вимученою, із купою сюжетних ходів, які можна прорахувати не те що з перших речень, а з перших букв.
Сюжет настільки передбачуваний, що це, напевно, перший і, сподіваюсь, надалі єдиний твір Стівена Кінга, який я читав півтора місяця. Мені було просто НЕ цікаво.
Отже, в романі «Кінець зміни» Стівен Кінг передбачувано повернувся до маніяка, який у «Містері Мерседесі» задавив машиною купу людей, а потім хотів вкоротити собі віку, підірвавши себе під час концерту популярної групи посеред натовпу дітей і підлітків.
Чому передбачувано? Ну якщо в кінці книжки збоченець не помирає від отриманого удару по голові, а впадає в кому, то будь-кому притомному зрозуміло, що рано чи пізно він має прийти до тями. При цьому це має статися так, аби ніхто не знав, що він очуняв. Із цього правила, звісно ж, є класичний виняток. Той, хто його вже один раз здолав, не вірить у його безпорадність, але ніхто його не слухає…
Ну і, звісно ж, користуючись тим, що всі вважають його пришелепуватим недоумком, зачиненим у своєму напівпаралізованому тілі, маніяк готує новий злочин. Ну і, звісно ж, він хоче довести до кінця те, що не зміг зробити на концерті: таки повбивати тих дітлахів і підлітків, але цього разу трошки по-іншому.
Те, що самозакоханий лікар годує нашого маніяка експериментальними таблетками, через що у того прокидається здатність до телекінезу та перенесення своєї свідомості як у мозок інших людей, так і в електронні гаджети…. Ну це вже навіть не смішно.
Як і те, що Білл Годжес помирає від раку, але, звісно ж, не може померти, поки не здолає головного злодія в останній сутичці.
І от в момент, коли здається, що лиходій уже переміг, його раптом задавив танк. На якому раптом приїхав помічник головного героя, якого, як завжди, не взяли із собою на фінальну битву, бо ну це ж не його війна. Але він послухався провидчого голосу і поїхав навздогін сам. 🙂
Курва!
Що за люту хрінь я оце зараз прочитав? Це точно написав Стівен Кінг чи в його голову вселився маніяк-збоченець, який усе це й надрукував?! 🙂
Чи варто читати «Кінець зміни»?
Ну якщо вам сподобався «Містер Мерседес» і ви не дуже плювалися, читаючи «Що впало, те пропало», то «Кінець зміни» варто прочитати хоча б тільки для того, щоб закрити історію Білла Годжеса. Бо він тут нарешті, слава тобі Господи, помер.
Ну або для того, щоб побачити, до якого маразму може дійти талановитий автор, який слухається своїх літературних агентів, коли ті кричать: «Дивись! Читачам зайшов Мерседес із Годжесом! Давай ще! Не зупиняйся! Пиши! Та пофіг про що! Вони все куплять!». Тьху, гидота…
Моя оцінка 6/10.
І то тільки через безмежну повагу та любов до автора цього твору.
З моїми іншими оглядами книжок ви можете ознайомитися в рубриці «Книжкова полиця».
Автор: Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.
Мій блог - некомерційний проект.
Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!