«Що впало, те пропало» – Стівен Кінг
«Що впало, те пропало» – друга книга авторства Стівена Кінга (видавництво КСД) про детектива Білла Годжеса, який вийшов на пенсію і тепер працює сам на себе.
Чесно кажучи та забігаючи наперед, як на мій особистий погляд, Стівену Кінгу варто було зупинитися на найпершій книжці про Годжеса, не намагаючись перетворити її на серію. Але про все по черзі.
І перше, про що варто сказати, – це те, що тим, хто, читаючи «Містера Мерседеса», закохався в харизму Білла Годжеса, не варто очікувати на його появу на перших сторінках «Що впало, те пропало», бо ця книжка (сюрприз!!!) загалом не про нього 🙂
Тож Білл Годжес разом зі своєю командою з’явиться тільки на останніх сторінках цього твору – і лише для того, щоб урятувати дупцю головного героя із тієї пекельної пастки, в яку він разом із нею втрапив 😉
Другий момент, до якого потрібно бути готовим, – це…
Я думаю, всі поціновувачі творчості Кінга давно вже звикли, що він «довго запрягає», перш ніж перейти, власне, до основних подій твору. Але особисто мені вкрай важко пригадати якийсь із його творів, де б він «запрягав» так довго, як у «Що впало, те пропало». Ба більше, вже в середині книжки він знову і знову повертається до якихось давніх подій, в описі яких особисто я, чесно кажучи, не бачу ніякого сенсу.
Загалом склалося таке враження: в автора був тільки основний сюжет розміром із таке собі оповідання чи новелу, а потім його взяли й терміново «прокачали» до обсягів роману 🙁
Але ось це ядро, навкруги якого навернули зайвої мішури, – це і є той Стівен Кінг, до якого ми всі звикли. 🙂
Продершись через терни зайвої, як на мене, оповіді, ти далі вже не можеш відірватися, а нові спроби автора поринули в минуле просто прогортаєш, бо тобі цікаво не що було і що відчували герої колись (із цим насправді все давно зрозуміло), а що буде з ними далі.
При цьому сам собою цей сюжет, я сказав би, навіть класичний. Такий собі «Острів скарбів» Стівенсона, тільки в сучасних умовах і не посеред океану, а в Америці.
Скоївши злочин, маніяк потрапляє за ґрати, але встигає сховати те, заради чого він, власне, і пішов на цей злочин.
Через багато років заховану скриню знаходить підліток. Вона повна грошей, але не вони в ній головні, а те, заради чого і було скоєно цей злочин. Сім’я цього підлітка переживає не найкращі часи. Його батько випиває, через що втрачає роботу, і грошей на життя катастрофічно не вистачає. Через пияцтво та відсутність грошей батьки підлітка часто сваряться, і йому здається, що все в них іде до розлучення.
Аж раптом їм на пошту щомісяця починає надходити конверт із грошима – і так триває багато років. У сім’ї все нормалізується, а наш головний герой починає захоплюватися літературою, зокрема творчістю одного із класиків американської літератури, якого було вбито багато років тому…
Але стається непередбачуване. Вбивця, який отримав за скоєний злочин довічне, виходить на свободу, бо зміг переконати комісію із дострокових звільнень, що він цілком адекватний і безпечний для суспільства.
Цього ніхто не очікував.
Однак тепер маніяк на свободі та хоче повернути собі свою скриню, яку закопав багато років тому, й нарешті насолодитися тим, заради чого пішов на злочин і відсидів за ґратами купу років.
Ну а не знайшовши свій закопаний скарб, він відкриває полювання на того, хто ним тепер володіє…
Моя оцінка 7/10.
З моїми іншими оглядами книжок ви можете ознайомитися в рубриці «Книжкова полиця».
Автор: Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.
Мій блог - некомерційний проект.
Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!