«Жнець» – Террі Пратчетт

«Жнець» є другим романом із підциклу про Смерть серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта («Видавництво Старого Лева»). Треба сказати, що книги підциклу не об’єднані єдиною сюжетною лінією, проте в них можуть бути присутні персонажі з інших книг та/або інших підциклів.

В даному випадку головним персонажем книги залишається Смерть, і всі події крутиться навколо його особистості.

А він саме став особистістю, яка не вітається Аудиторами дійсності, що спостерігають за всім у Дискосвіті. А враховуючи, що Смерть стає більш «людяним», ніж мав би бути, вони вирішують усунути його від виконання обов’язків та створити нового Смерть.

Тож у якийсь момент Смерть перестає бути безсмертним та отримує власний життєлічильник, що починає спливати, відлічуючи час до смерті Смерті.

Щоби краще пізнати життя перед своєю смертю, Смерть вирушає у світ людей, де під іменем Біл Двері влаштовується працювати на ферму. За час своєї роботи там він іще більше пізнає людей і проймається до них співчуттям.

Враховуючи свій новий життєвий досвід, він відмовляється приймати свою долю та вирішує боротися із новим Смертю, який от-от має з’явитися.

Одночасно з цим у світі все йде шкереберть. Через те, що Смерть не виконує своїх обов’язків, люди перестають помирати. Тож найстарший чарівник магічної академії, 130-річний Кошіль Бук після своєї смерті, потупцявшись у потойбіччі й не дочекавшись на провідника, повертається до життя. Іііі… вперше починає жити по-справжньому. Ну якщо, власне, це можна назвати життям.

Раніше він був магом і мусив займатися магічними справами, хоч йому цього не дуже хотілося. А тепер він помер і повернувся, тож «нікому нічого не винен» і може займатися тим, що йому хочеться, а не тим, що від нього все життя вимагалося. Правда, його поверненню не дуже зраділи інші чарівники, які весь час намагаються його нарешті остаточно вколошкати і відправити в потойбіччя.

Врешті-решт, коли з’являється новий Смерть, Біл Двері (колишній Смерть) перемагає того у двобої, після чого вмовляє Азраеля Смерть Всесвітів повернути його на своє місце.

Скажу чесно, я був трохи розчарований цією книжкою. На відміну від першого тому підциклу, «Жнець» не такий феєрично сатиричний і саркастичний. Ця книга більш філософська і спокійна за своїм темпераментом. Події тут не несуться навскоки, а розвиваються більш плавно.

Вона не суха, не «прісна» і все ж таки сповнена гумором та сарказмом, але вони більш «спокійні», ніж у першій частині підциклу («Морт»). Але при цьому і трохи сумна, бо примушує замислитися, що таке життя та смерть і що в них важливо, а що ні.

А ще тут з’являється новий персонаж, який потім буде в інших книгах підциклу – Смерть Щурів. Тож «Женця» варто прочитати хоча б заради того, щоби знати, звідки у нього «ноги ростуть», коли будете читати наступні частини. 🙂

Моя оцінка 8/10.

Але тільки тому, що після «Морта» я мав дещо завищені очікування щодо її наповнення гумором. І не був готовий до серйозних, ба навіть філософських питань, які вона зачіпає.

---

З моїми іншими оглядами книжок ви можете ознайомитися в рубриці «Книжкова полиця».

Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.

Мій блог - некомерційний проект.

Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!