«Пекло працює цілодобово» – Іван Заболотських
Міське фентезі «Пекло працює цілодобово» (видавництво «КСД») – дебютний роман українського автора Івана Заболотських, і це дуже нетипова література для моїх книжкових полиць.
Я не те щоб фанат міського фентезі, але, спокусившись відгуками й тим, що події відбуваються в Україні, таки вирішив її купити й прочитати.
Відразу мушу сказати, що загалом сюжет цього твору, як на мій особистий погляд, є дещо вторинним – такою собі збірною солянкою із того, що вже так чи інакше було у творах інших авторів.
Не можу сказати, що це погано – загалом доволі важко придумати щось абсолютно нове, чого вже не було придумано раніше. І якщо мати на меті написання розважальної літератури, «тестового коміксу», такий підхід (насмикати сюжетних нюансів з інших творів) цілком допустимий і має право на існування (така собі «відсилка»).
Оповідка починається з того, що до хлопчика, який боїться монстрів, приходить вовкулака й повідомляє про те, що він Обраний – Антихрист. Мммм… Антихрист, вовкулака… у мене перша думка відразу була про «Добрих передвісників»… Але далі більше.
Отже, Небо і Пекло воюють, і щоб припинити суперечки та встановити перемир’я, домовляються діяти за одним зі старовинних протоколів/домовленостей – створити хранителя Рівноваги Світла й Темряви. Для цього кожна зі сторін має виділити по одному представнику (тобто ангела та демона), які мають вселитися в людину ну й типу допомагати цій людині в цій роботі.
Ангел Аримей і демон Дільфарант постійно між собою сперечаються, але змушені співпрацювати й діяти заодно, що знову ж таки викликає пряму аналогію з Азірафаїлом і Кроулі з «Добрих передвісників». Тим паче що їх діалоги-суперечки часто дуже дотепні та кумедні.
Головний герой Богдан Ясинський, в якого ще в дитинстві вселилися ангел і демон, є вихованцем монастиря і працює мисливцем на нечисть. Він дуже впертий і, я б навіть сказав, занадто самовпевнений.
Богдан триєдиний – така собі трійця з його свідомості та вмінь, отриманих у монастирі (а монастир спеціалізується на боротьбі з нечистю), та свідомості, знань і вмінь ангела та демона, які є його частинкою, симбіонтами. Це зв’язок настільки міцний, що якщо Богдан загине, то ангела та демона теж очікує смерть.
На початку оповідки Богдан іде по слідах серійного вбивці, який тероризує місто, але «раптово» з’являється його знайома (яка в нього таємно закохана) і підкидає йому нову роботу. І от тут усе іде, як то кажуть, попи… шкереберть, а ця випадкова робота перетворюється на порятунок світу.
Думаю, варто сказати, що сам Богдан дуже сильно нагадує мені мисливця за нечистю із книжки, яку я читав десь на початку нульових. Там головний герой жив, здається, у Вільнюсі, відстрілював нечисть срібними кулями й теж цілком «випадково» влипав у різні історії… От прям відразу згадався цей персонаж, як почав читати «Пекло працює цілодобово» – на жаль, не пам’ятаю назву й автора того твору.
Разом із тим, попри деяку вторинність окремих сюжетних моментів, книга сама собою прикольна і, я б сказав, жива. Ну а сюжет розвивається настільки захопливо й динамічно, що вкрай важко відірватися, бо постійно крутиться думка: «Ну капець…!! Дідько, шо там буде далі?!?!» 🙂
Іноді тобі починає здаватися, що ти знаєш, що буде далі, але ніт, бо сюжетні ходи можуть бути доволі неочікуваними.
Ну а сама оповідка при цьому сповнена жартами, іронією та сарказмом.
Окрема тема – це те, як описані окремі герої та діалоги між ними. Ти постійно то гигикаєш, то відверто ржеш із того, що відбувається на сторінках книги.
Всі основні герої книги дуже яскраві й харизматичні, кожен приваблює чимсь своїм. Навіть поганці настільки харизматичні, що викликають радше захоплення, ніж зневагу чи ненависть.
Загалом ця оповідка – це така чудернацька і прикольна фантасмагорія, коли ми спостерігаємо за всіма дієвими особами з різних сторін і бачимо не тільки взаємодію як протистояння добра і зла, а і внутрішні взаємини між героями.
Діалоги Богдана всередині самого себе з його симбіонтами ангелом і демоном; звісно ж, суперечки між цими двома представниками Неба та Пекла; взаємини всередині групи його супротивників і прислужників Антихриста Віолети та вовкулаки Велеса – це все створює дуже живу та захопливу картинку, від якої, як я вже сказав, украй важко відірватися.
А, ну і щодо Повелителя – Антихриста. З’явившись на початку книги, він узагалі особисто не бере ніякої участі у сюжеті. Його роль – з’явитися в кінці, щоб натякнути на можливе продовження. 🙂 🙂
Так, фінал у книги, по суті, відкритий, а оповідка незавершена. Бо хоч головні герої й перемогли поганців, з якими боролися, проте виявили набагато більше зло, протистояння з яким їх і очікує у майбутньому.
Підсумовуючи мої враження, можу сказати, що якщо ви хочете почитати книжку, щоб розважитись і відволіктися від повсякдення, «Пекло працює цілодобово» Івана Заболотських – це якраз те, що треба. Вам сто відсотків буде прикольно та весело. Такий собі екшен із гумором, дрібкою сексу та крапелькою різних збочень.
Моя оцінка 7/10
З моїми іншими оглядами книжок ви можете ознайомитися в рубриці «Книжкова полиця».
Автор: Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.
Мій блог - некомерційний проект.
Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!