“ДДТ” – все зовсім “Інакше”

Я відношусь до того старого покоління шанувальників «ДДТ», яке ще пам’ятає суперечки з приводу назви групи … Що воно означає чи скорочення від фрази «Добрий День, Товариші!», «Будинок Дитячої Творчості» (де колись репетирувала група ще в Уфі), то чи назву смертельної отрути ДДТ (ДДТ), він же в народі – дуст, або «Для Домашньої Тварі».

“ДДТ” для мене завжди була групою одного альбому – “Актриса весна”.
Я слухав його ще на бобінному магнітофоні, потім була касета. А потім, коли все було забито піратськими дисками, я купив його на ліцензійному, і це було круто.

Так, були окремі пісні – такі, як “Просвистела” (та інші), але ніякої іншої альбом не став для мене таким всепоглинаючим, як “Актриса весна”.

І ось сталося: “ДДТ” приїжджає до Харкова, і я не просто йду на концерт – у мене акредитація на зйомку.

Загалом, збулися мої дитячі мрії. Я бачив живих Шевчука і Макаревича. Так що тепер можна і померти (хоча хрін, я ще не бачив “Скорпів”, “Бонд Джові” та багатьох інших, так шо ще поживу.) 🙂

Однак концерт виявився дуже несподіваним.
Я спеціально не шукав в Інеті ні пісні, ні відео з цією програмою – не хотів псувати перше сприйняття.

Починаючи зі сцени, яка була дуже великою, і кількості музикантів, закінчуючи, власне, музикою.

Музика в програмі була незвично важкою.
Я люблю таку музику, але від звичного “ДДТ” такий “підстави” 🙂 не очікував.

Другою несподіванкою стала відеоінсталяція, яка демонструвалася на величезному екрані за спиною виступаючих. Відеоряд підкріплював і посилював те, що співав Юрій Шевчук.

А співав він знову про те, про що співав багато років тому і багато років поспіль.
Про Батьківщину, про людей, про те, що вистачить бути скотиною, а потрібно стає людьми, про свободу.

Він знову співав про те, за що його в 80-х роках тягали в КДБ, а касети з піснями забороняли вивозити за кордон.

Це був справжній рок, той соціальний рок, яким він був колись в 60-х і 70-х.

У непроглядній пітьмі під “Noise # 1” на сцену з ліхтариками в руках вийшли музиканти – вони світили ними на всі боки, як діггери, які шукають вихід з підземелля.

За масштабністю і видовищності концерт нагадував виступи легендарних “Pink Floyd”.

Світло, світло і ще раз світло!
Прожектори з усіх боків і на всі боки. Часом було просто неможливо знімати через світло, що б’є зі сцени в зал.

Юрій Шевчук викладався на повну.
Відчувалося, що він співає про те, про що не може не співати.
В результаті цього я назнімав з ним величезна кількість фотографій. Так що у мене вийшов Шевчук, Шевчук … і ще трохи Шевчука.)

До речі, команда, яку зібрав Юрій, була йому до пари.
Енергія струменіла з них потужною хвилею, затоплюючи весь зал.

Час від часу Юрій влаштовував справді “дикі танці” 🙂 з бек-вокалісткою Оленою Романовою.

Під час третьої пісні “Гей ти, хто ти?” на сцену випустили групу з найбільш вірних і відданих його фанатів, які постійно їздять за групою.

Вони пройшли через всю сцену – і Шевчук кожному потиснув руку.

Три пісні, дозволені для фотозйомки, закінчилися – і я пішов дивитися і слухати в зал.

Ось вам звідти бонусна фотка. 🙂

За акредитацію на концерт величезне спасибі організатору концерту Максиму Максименко, “Інтернет-білету” і персонально моєму хорошому другу Андрію Авдошину.

Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.

Мій блог - некомерційний проект.

Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!

Фотографії з концертів.
- Джамала
- Симфо-шоу “Світові хіти”
- АукцЫон
- Uriah Heep
- Пікнік тур «Декаданс»
- Пікнік тур «30 світлових років»
- Scorpions
- Nazareth
- В’ячеслав Бутусов & “Ю-Пітер”
- ДДТ «Иначе»
- Арія
- Машина времени
- Крематорій
- Ніно Катамадзе & Insight