Чому держава «вбиває» малий бізнес?

Останні півроку мені все частіше і частіше доводиться відповідати на це питання, яке я виніс у заголовок цього поста. Ну, а оскільки найчастіше відповідати доводиться докладно, я вирішив зробити це в письмовому вигляді. Раптом комусь стане в нагоді 🙂

Відразу хочу сказати, що державне регулювання умов ведення дрібного бізнесу – це досить складна система важелів і противаг, яка в ідеальних умовах повинна і вовка (бюджет) нагодувати, і вівцям (підприємцям) не дати померти з голоду.

Але все стає з ніг на голову, коли вівці починають намагатися стригти вовка або взагалі обдерти його на шапку …

Саме така ситуація склалася в Україні, коли через дії таких паршивих овець, вовк готовий пустити під ніж все стадо:)

Ну, а тепер – подробиці.
Але попереджаю: те, що я розповім, може завдати непоправної шкоди вашій психіці. Так що вразливих прошу далі не читати.

Що є за своєю суттю саме дрібне підприємництво, коли людина самостійно займається якимось дрібним бізнесом? Це така собі форма працевлаштування, яка дозволяє частині населення годувати себе і свою сім’ю, не обтяжуючи цим питанням державу.

Як працює цей механізм зняття тягаря соцзабезпечення з державних плечей? Людина працює в пекарні і тут “Оп!” – його скорочують. Ймовірно він повинен піти у центр зайнятості, щоб йому платили допомогу по безробіттю, а також знайшли нову роботу.

Але замість цього він реєструється підприємцем, починає пекти пиріжки дома, продає їх з лотка на ринку, заробляє собі на життя і платить податок від своєї діяльності.

Тим самим знявши з плечей держави турботу про виплату йому допомоги або пошуку йому роботи, та ще й приносить державі копієчку у вигляді податків. Приклад, звичайно, умовний, тому що на ділі з пиріжками не все так просто, але він наочний. Та й це перше, що прийшло мені в голову, так що нехай буде.

Але такому підприємцю потрібно купити борошно і начинку для пиріжків, порахувати калькуляцію, вирахувати доходи, вивести прибуток, здати звіт. Мало того, що він ні біса в цьому не розуміє, тому що його в ПТУ навчили тільки пиріжки пекти, так і після цього всього часу на пиріжки у нього залишається не так багато.

І тут постає питання делегування повноважень, ну, або, кажучи по-простому, найму бухгалтера, який буде все враховувати і здавати звіти.

Але підприємець працює один і того, що він заробляє, йому вистачає лише на те, щоб не склеїти ласти від голоду. І сім’ю нагодувати.

І підприємець каже: «Держава, ну допоможи, га! Вік пам’ятати буду… », а держава йому «Ну ок, давай так: ти щомісяця платиш 100 доларів і нічого цього робити не потрібно, тільки продавай пиріжків не більш, ніж на 250 тис. гривень на рік».

Наш підприємець каже: «Офігіти! Я згоден!!!» і біжить пекти пиріжки.

Про 100 баксів я зараз, до речі, не пожартував.
Саме така ставка єдиного податку була на момент введення в дію цієї системи оподаткування.

Точніше, вона була від 20 до 200 грн., а курс тоді був 1,9 ну, і зрозуміло, що з багатьох видів діяльності місцеві ради встановили якраз максимальну ставку. Та й якщо ти здійснював діяльність по всій Україні, то знову-таки платив максимальні 200 гривень.

Але я відволікся, повернемося до нашого підприємцю і держави.
Власне для держави, якщо брати в плані податків, толку від цього підприємця трохи більше нуля (а саме 1%). Їсти не просить, під ВР не мітингує від голоду – і то вже добре.

Так-так-так, приблизно така частка надходжень у бюджеті від підприємців – платників єдиного податку, від 1 до 2 відсотків. Це якщо ми говоримо саме про єдиний податок.

Якщо ж вести мову про ЄСВ, то від єдинників надходить (точніше надходило до цього дня) тільки 2,2% від загальної суми надходжень по ЄСВ.

Мені про це цілком офіційно повідомили в ДФС України ще у 2014 році.

Скажімо так: і в першому, і в другому випадку це не ті суми, без яких держава не може обійтися.

Тут навіть не доводиться говорити про те, що державі потрібно буде шукати додаткові джерела, щоб компенсувати втрату цих надходжень, якщо раптом всі вони припиняться. Все діє за принципом: вони є і добре, не буде – ну, і не треба.

Вся користь для держави в тому, що вони ніби як при справі і самі себе годують, про що я вже сказав на самому початку.

Загалом йшли роки (наступили «сьогоднішні часи»), наш ФО-П торгує пиріжками, все у нього добре, заодно почав і у хлібозаводу місцевого хліб купувати, щоб асортимент свій розширити .

Подивився на це все власник хлібозаводу …
А хлібозавод ніби як і невеликий, але прибутковий, в рік у нього 20 мільйонів прибутку. З якої завод справно сплачує 3 600 000 долл податку на прибуток. Так ось. Подивився власник заводу на це і думає: «а чого це я такі гроші щороку втрачаю?».

А у цього хлібозаводу якраз по місту 50 кіосків було, в яких він свій хліб продавав. Взяв цей бос хлебозаводний, звільнив 50 продавців, які там працювали, і зареєстрував їх підприємцями на єдиному податку і став їм хліб майже за собівартістю продавати …

Пройшов рік.
Держава спочатку зраділа, а як же, відразу 50 нових підприємців з’явилося, які за цей рік заплатили 600 000 єдиного податку та ЄСВ!

Але коли завод замість звичайних 20 млн. Прибутку задекларував всього 500 000, з яких заплатив тільки 90 000 податку, держава злегка пріфігел … Порахувала і вийшло, що тільки за цей рік вона втратила 2 910 000 у вигляді податків …

Викликала держава господаря заводу і питає: «шо ти, гад, твориш?».
А він йому: «а шо, мовляв, такого? Ці гади самі (во! зуб даю, що самі!) звільнилися і бізнес свій почали! Ти ж, держава, малий бізнес підтримуєш – ось вони його і почали з твоєї підтримкою.

Тепер вони у мене хліб купують, а я їм його за оптовою ціною відпускаю, бачиш, навіть з прибутком таким-сяким. І взагалі, ти чого до мене, держава, причепилася? Все в рамках закону, ніхто нічого не порушує!».

Подивилося держава на це все і думає: «а нахера мені взагалі цей чепушило з його пиріжками? Може, взагалі цей єдиний податок ліквідувати нафіг?. Адже якщо взяти ті три мільйони, що мені завод за цей рік не доплатив, я б цього пірожочнику допомогу з безробіття могла б 75 років платити». Зате всі ці 75 років, щороку, завод платив би державі справно 3,6 млн, а не 90 тисяч …

Ось така казочка вийшла.

Я, звичайно, трохи спростив приклад. Але суть від цього не змінилася.
На сьогодні величезна кількість підприємців використовується виключно для мінімізації податків.

Назву найпоширеніші схеми.

Перша – продаж контрабанди або сірого імпорту.
Товар завозиться контрабандою або за заниженою ціною.
У другому випадку він завозиться ТОВ, яке продає його ФО-Пам за ціною трохи вище ввізної, ну а ФО-Пи продають його покупцям вже за нормальною ціною. Природно, прибуток йде господареві бізнесу, а ніяк не ФО-Пам, які виконують роль підставних.

Самий для мене наочний приклад, це коли я побачив, що кавоварка, яку я купив у ФО-Па за 3000 грн., була ввезена в Україну за ціною 100 грн., було прикро …

Як ви розумієте, це можливо робити, тому що ФО-Пи не використовують касові апарати. І якщо людина купує товар за готівку і не просить документів, то продати можна хоч 100 кавоварок і не важливо, ввезені вони легально в країну або по сірій схемі. Все одно ніхто не перевірить.

Та й взагалі, купуємо 10 кавоварок офіційно і показуємо, що продаються вони погано по одній на місяць, а то, що при цьому ми продаємо кожен місяць по 100 штук контрабандних, просто замовчуємо .

Друга – заниження доходів.
Завод, як в нашому прикладі, продає ФО-Пу трохи вище собівартості. Ну, а підприємець продає кінцевому споживачеві вже за нормальною ціною – різниця в кишеню господаря.

Сюди ж йде продаж лівої продукції.
Випустив завод 10 тон сиру, але з них 5 офіційно, а ще 5 неофіційно і ці неофіційні теж через своїх же ФО-Пів продав. А що тут такого, все одно ж ніхто не проконтролює, скільки ті підприємці в своїх магазинах сиру продали, адже касових апаратів у них немає.

Третя – завищення витрат.
Коштують, наприклад, цвяхи по 10 грн за кіло, а завод їх купує у «свого» підприємця за 100 грн за кіло (а що тут такого, договірні ціни, все законно).

Сюди ж ідуть послуги від платників єдиного податку, які на ділі ніхто не надавав. А може і надавав, але коштували ці послуги 100 грн., а за паперами пройшло 100 000 грн…

Це три основні, досить загальні схеми мінімізації податків через ФО-Пів – платників єдиного податку.

І ось, коли держава починає прораховувати втрати, вона, як з тим пірожочником, розуміє, що дешевше і вигідніше ліквідувати єдиний податок під три чорти. Дешевше платити протягом року всім цим ФО-Пам мінімалку в центрі зайнятості, ніж втрачати податки, які мінімізуються з їх допомогою.

Давайте прикинемо на цифрах.
Єдинників другої і третьої групи близько 900 тис.осіб.
Давайте припустимо, що половина з них «ліва», а держава вжила заходи, після яких вони закрилися і стали в центр зайнятості. Навіть якщо кожному з них протягом року платити 3200 грн в місяць (насправді менше), то це буде 17 мільярдів на рік.

Скільки через них можна мінімізувати?
Вважаємо, що за кожним оборот 1 млн на рік (насправді 2а група до 1,5 а третя 5 млн, але беремо “на коло”) і виходить, що сумарний оборот цих ФОПів становить 450 мільярдів. Якщо на кожному рентабельність становить 30%, то це 135 мільярдів прибутку. Або по-іншому, 24 мільярди недоотриманого податку на прибуток.

Це все дуже грубо.
Адже через того ж підприємця 2й групи можна продати і на 3 мільйони, якщо не показувати виручку, тому що він торгує за готівку і без РРО.

Але я просто хочу показати вам порядок цифр, тому що основний аргумент: «ой да скільки там через тих підприємців можна мінімізувати». Правильна відповідь: в масштабах держави – дохера!

У мене немає точного порядку цифр, але ті, у кого вони є, я думаю, дуже добре все порахували.

А як же ж ті, які працюють чесно самі на себе?
Їх то за що під ніж, скажете ви …

Нехай держава визначить, хто конкретно мінімізує і їх викорінить, поіменно, так би мовити. Ви знаєте, коли на полі заражена половина посівів, його ніхто не прибирає. Таке поле просто спалюють нафіг.

Тому що простіше і дешевше втратити ці 50%, ніж намагатися прибирати, дезінфікувати техніку, сортувати зерно і все таке. Простіше, дешевше і економічно вигідніше.

Проста срана рентабельність, все як в бізнесі.

Пам’ятайте мій приклад з пірожочником?
Так ось, там простіше платити пірожочнику і ліквідувати всю схему директора хлібозаводу.

І навіть якби таких пірожочників було 50 чоловік, набагато вигідніше було б протягом 1 року заплатити їм допомогу з безробіття, ніж втрачати те, що завод недоплачує до бюджету.

Ось так, прибираємо 100 осіб, з яких половина реальні ФО-Пи, і виходимо в нуль в перший рік, а на другий отримуємо чистий профіт.

Жорстоко по відношенню до реально працюючих?
Жорстоко! Але, як то кажуть, «нічого особистого, це просто бізнес».

За це вони повинні сказати «спасибі» тим, хто, порушивши правила гри, почав використовувати те, що робилося як пільговий режим, для мінімізації податків.

Прочитавши перші коменти до цього посту, зрозумів, що більшість коментаторів пробігли текст по верхах без бажання вникнути в суть.

Хотів би відзначити, що я не виступаю за знищення дрібного бізнесу і не закликаю до цього (я теж ФО-П на єдиному податку не в моїх це інтересах), я намагаюся пояснити простими словами ситуацію, яка на сьогодні склалася з платниками єдиного податку.

Пост про те, що пільговий режим перестав бути стимулом для розвитку дрібного бізнесу і перетворився в інструмент мінімізації. Шкоди від якого набагато більша, ніж користі. В силу цього можна допустити тільки два варіанти розвитку ситуації: або повного знищення системи єдиного податку, або посилення контролю за його діяльністю. Точніше, встановлення контролю, тому що початкового його не було від слова “зовсім”.

Але, як би там не було, держава поки що намагається зберегти дрібний бізнес і не готова знищити його як систему.

Однак зробити це можна тільки в один спосіб, як я вже сказав, через посилення контролю за обігом товару, що продається платниками єдиного податку.

І спроба введення РРО “для всіх”, це як раз і є посилення контролю в спробі зберегти систему.

І далі буде тільки “гірше”, а платники єдиного податку будуть поставлені перед вибором: або працювати так, як це бачить державу, або закритися.

Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.

Мій блог - некомерційний проект.

Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!