«11/22/63» – Стівен Кінг
Таємниці і незрозумілості, пов’язані з убивством президента США Джона Кеннеді, спонукали багатьох письменників звернутися до обставин цієї справи. Тож я навіть не здивувався, що Стівен Кінг у своєму романі «11/22/63» (видавництво КСД) теж надихнувся цією темою.
Скажу відразу: як на мій погляд, «11/22/63» – один із найкращих романів Стівена Кінга за останні 15 років.
При цьому він, якщо брати сам сюжет, загалом не про вбивство Кеннеді. Він зовсім про інше. Просто цю історичну подію Кінг використав як шампур, на який майстерно нанизав «м’ясо» оповіді.
Ба навіть традиційний літературний штамп, коли герой вирушає в минуле, щоб урятувати якусь історичну особистість та змінити майбутнє, Стівен Кінг використав нетрадиційно. Дуже по-своєму, як уміє робити тільки він – так би мовити, «по-кінгівськи». 🙂
Адже червоточина, через яку потрібно пройти, щоб потрапити в минуле, приводить завжди в одне і те саме місце в один і той самий день і час – 11 година 58 хвилин 9 вересня 1958 року.
Тож до вбивства Кеннеді залишається 5 років, і якщо хтось хоче врятувати президента від кулі Лі Гарві Освальда, то має прожити в минулому п’ять років. І не просто прожити, а якось заробляти собі на життя і при цьому ще і шпигувати за майбутнім убивцею. Бо немає ніякої впевненості, що це саме Освальд випустив ту кулю, а отже, не можна знайти його за 5 років до вбивства, прибрати й утекти в майбутнє. Перешкодити вбивству потрібно в найостанніший момент, упевнившись, що вбивця – саме він.
Однак Кінг, як я вже сказав, розповідає, власне, не про вбивство президента, а про те, як людина, потрапивши у минуле, по суті, починає нове життя, знаходить нових друзів, закохується.
При цьому Стівен Кінг із такою любов’ю й такими деталями описує цей історичний період (побут, одяг, авто, музику, звичаї), що ти мимоволі закохуєшся в цей проміжок часу та починаєш шкодувати, що не жив в Америці в кінці 50-х – на початку 60-х років минулого сторіччя. 🙂
Власне, життя та пригоди головного героя в цей період часу і є головними в цьому романі.
А пригод вистачає, бо минуле пручається будь-яким змінам і постійно створює на шляху головного героя якісь перешкоди, щоб цих змін уникнути.
В цій книзі немає звичайних монстрів Стівена Кінга. Таким монстром у цьому випадку стає сама часова тканина, яка опирається змінам і постійно надсилає головному герою всілякі випробування, аж поки він не втрачає тих, кого любив і хто був йому дорогий.
Але навіть дійшовши до мети та врятувавши президента, все можна знову змінити. Адже якщо повернутись у теперішній час, а потім знову пройти у червоточину в часі та знову опинитись у 9 вересня 1958 року, це обнулить усі ті зміни, що сталися завдяки надлюдським зусиллям і втратам. Усі мертві стануть живими, а ті, хто вижив, помруть. Але це не поверне тобі кохання та друзів, бо вони не будуть тебе пам’ятати. А ти будеш на 5 років старший і вже не зможеш знову так само, один в один, пройти цей шлях, аби вони знову були з тобою.
Тож книжка, власне, про це. Про новий шлях, про відповідальність на цьому шляху, втрату близьких тобі людей і вибір, який є завжди. Але скільки при цьому потрібно мати мужності, щоб його зробити.
Моя оцінка 10/10.
З моїми іншими оглядами книжок ви можете ознайомитися в рубриці «Книжкова полиця».
Автор: Щоб не прогавити нічого цікавого, підписуйтесь на telegram-канал блогу. Хочете, щоб я про вас написав? Тоді ознайомтеся з умовами співробітництва та розміщення реклами у блозі.
Мій блог - некомерційний проект.
Але якщо моя стаття чи допис вам сподобалися або стали у нагоді, ви можете сказати "дякую", :), перерахувавши будь-яку суму - на ваш розсуд.
Просто натиснувши на кнопку: ДЯКУЮ!